Воно (кінообкладинка). Стивен Кинг

інколи я стаю сльозливим, коли п’ю і надто гучно слухаю платівки.

      – Особливо «Вдячного мертвяка», – уточнила вона, і він розсміявся. Цього разу і вона посміхнулась йому навзаєм.

      – Ти також знаєш найважливіше з усього – мої сподівання.

      – Так. Гадаю, що так. Але це… – вона затнулась, похитала головою, хвильку подумала. – Білле, яким чином цей дзвінок пов’язаний з твоїм братом?

      – Дозволь мені дійти до цього своїм шляхом. Не підштовхуй мене в епіцентр цього, бо ти мене так пов’яжеш. Воно таке величезне… і таке… химерно-жахливе… що я намагаюся хіба крадькома до нього наблизитися. Розумієш… мені ніколи не спадало на думку розповісти тобі про Джорджі.

      Вона поглянула на нього нахмурено, легенько струснула головою:

      – Не розумію.

      – Одро, я намагаюся тобі пояснити, що протягом двадцяти чи й більше років я навіть не думав про Джорджі.

      – Але ж ти розповідав мені, що в тебе був брат, якого звали…

      – Я озвучував просто певний факт, – сказав він. – Ото й усе. Його ім’я було просто словом. Воно не відкидало жодної тіні в моїй душі.

      – Проте, я гадаю, мабуть, воно відкидало тінь у твоїх сновидіннях, – зауважила Одра. І то голосом дуже тихим.

      – Ті стогони? Плач?

      Вона кивнула.

      – Припускаю, що ти маєш рацію, – погодився він. – Фактично, ти майже напевне права. Але сни, яких не пам’ятаєш, не рахуються, хіба не так?

      – Ти дійсно хочеш сказати мені, що зовсім ніколи не думав про нього?

      – Так. Саме це я й кажу.

      Вона похитала головою, відверто не вірячи.

      – Навіть про те, як жахливо він загинув?

      – До сьогодні ні, Одро.

      Вона скинула на нього очима й знову похитала головою.

      – Ти питалася в мене ще до того, як ми одружилися, чи маю я братів або сестер, і я сказав, що мав брата, котрий помер, коли я був ще дитиною. Ти знала, що й батьки мої померли, а в самої тебе така численна родина, що вона всуціль окупувала поле твоєї уваги. Але це не все.

      – Що ти маєш на увазі?

      – Те, що не тільки Джордж перебував у тій чорній дірі. Я й про саме місто Деррі двадцять років не думав. І про людей, з якими приятелював там – Едді Каспбрак, Базікало Річі, Стен Юріс, Бев Марш… – Він провів долонями собі по волоссю й тремтливо розсміявся. – Це немов мати таку сильну амнезію, що навіть поняття не маєш, що ти на неї страждаєш. А коли зателефонував Майк Хенлон…

      – Хто такий Майк Хенлон?

      – Ще один хлопчик, з яким ми приятелювали – з яким я подружився після того, як Джорджі загинув. Звичайно, він уже не хлопчик. Усі ми більше вже не діти. Це Майк телефонував, по трансатлантичному кабелю. Він питає: «Альо, я додзвонився в помешкання Денбро?» Я відповідаю: «Так», а він мені: «Білле, це ти?», я відповідаю: «Так», а він мені: «Це Майк Хенлон». Одро, це для мене нічого не означало. Так само він міг би бути продавцем енциклопедій або платівок Берла Айвза195. А потім він

195

Burl Ives (1909—1995) – актор, письменник і фолк-співак, уславлений своїм багатим на драматичні й ліричні інтонації голосом, записав безліч музичних і літературних дисків.