Воно (кінообкладинка). Стивен Кинг

Одра. – Я знаю, що ти виріс у місті, яке називається Деррі, переїхав у Бенгор приблизно роки за два після того, як помер твій брат, а коли тобі було чотирнадцять, переїхав у Портленд. Я знаю, що твій тато помер від раку легень, коли тобі було вже сімнадцять. І, навчаючись у коледжі, ти написав бестселер, коли ще жив на стипендію і підробітки на текстильній фабриці. Це, мабуть, здалося дуже дивним для тебе… така зміна статків. Зміна перспективи.

      Вона повернулася до його боку кімнати, і тоді він побачив це на її обличчі: усвідомлення існування прихованих прогалин між ними.

      – Я знаю, що через рік ти написав «Чорні пороги» і приїхав до Голлівуду. А за тиждень до початку зйомок ти познайомився з однією дуже розгубленою жінкою на ім’я Одра Філіпс, яка хоч трішечки розуміла, через що ти пройшов – через скажену декомпресію, – бо за п’ять років до того вона звалася й була просто Одрі Філпот. І та жінка потопала…

      – Одро, не треба.

      Вона не відривала від нього очей.

      – Ох, чому ж ні? Давай розповімо правду, осоромивши диявола. Я потопала. Я відкрила для себе «попери»191 за два роки до того, як зустріла тебе, а потім, через рік, я відкрила кокс, і той виявився ще кращим. Трохи «поперу» вранці, кокс удень, вино ввечері, валіум перед сном. Одрині вітаміни. Забагато важливих інтерв’ю, забагато добрих ролей. Я була так схожа на героїню якогось з романів Жаклін Сюзенн192, що це було аж кумедно. Ти знаєш, що я думаю тепер про ті часи, Білле?

      – Ні.

      Так і не відриваючись від нього очима, вона сьорбнула чаю і усміхнулась:

      – То було, немов бігти по хіднику в Лос-Анджелеському міжнародному. Второпав?

      – Ні, аж ніяк ні.

      – Там рухомий хідник, – сказала вона. – Приблизно зі чверть милі завдовжки.

      – Я знаю той хідник, – сказав він, – але не второпаю, що ти маєш на…

      – Просто стій на ньому, і він тебе донесе аж до пункту видачі багажу. Але, якщо хочеш, можеш там не просто стояти. Можеш по ньому йти. Або бігти. І тобі здаватиметься, ніби ти просто прогулюєшся, або робиш звичну пробіжку підтюпцем, або біжиш як звичайно, або щодуху робиш спринтерський ривок – неважливо, – бо твоє тіло забуває, що насправді ти робиш те, що перевищуєш ту швидкість, з якою вже рухається сам хідник. Ось тому в них там, перед кінцем, є оті знаки: «УПОВІЛЬНІТЬСЯ» та «РУХОМИЙ ХІДНИК». Коли я зустріла тебе, я почувалася так, ніби щойно збігла з кінця того хідника на нерухому підлогу. Ось тут я, а моє тіло десь за дев’ять миль попереду моїх ніг. У такому випадку неможливо втримати рівновагу. Рано чи пізно впадеш просто долілиць. От тільки я не впала. Тому що ти мене підхопив.

      Вона відставила свій чай і закурила, очі її так і не відривалися від його очей. Він встиг відзначити, як у неї дрижать руки, тільки за миттєвим тремтінням вогника запальнички, котрий майнув спершу вправо від кінчика сигарети, а потім вліво, перш ніж знайшов ціль.

      Вона глибоко затягнулася, потім випустила реактивний струмінь диму.

      – Що

191

Poppers – сленгова назва амілнітриту й схожих за складом ліків, які віддавна використовуються для інгаляцій при серцевих нападах і певних отруєннях; рекреаційний наркотик, що викликає розслаблення, ейфорію, зменшує кров’яний тиск.

192

Jacqueline Susann (1918—1974) – актриса й письменниця, чий перший роман «Долина лялечок» (1966) став світовим бестселером; у сюжеті йдеться про трьох успішних жінок, чия залежність від стимуляторів, антидепресантів та снодійних призводить їх до саморуйнації.