Боротьба за дитину. Франсуаза Дольто

молоді люди мають потребу в ризику; а через те, що вони не бачать можливості ризикувати з користю, то вдаються до ризику заради гри. Готові порушувати закони обачливості, заплатити, можливо, життям за задоволення випробувати сильні відчуття. В усі часи молодь грала з небезпекою. Чим вона гірша тепер? Можливо, ніколи раніше не спостерігалося такої, як нині, втрати смаку до життя, що підштовхує молодих до спроби самогубства, фактично так і не ризикнувши жити або поставити свій смак до небезпеки на службу шляхетній меті.

      Те саме відбувається з дорослими, хоча вони зазвичай мають почуття сімейної відповідальності.

      Потрібний ризик був майже витіснений зі світу праці, залишився лише ризик непотрібний. Чому так важко змусити працівників дотримуватися норм безпеки на підприємстві? Якщо з робітником раптом станеться нещасний випадок, тоді два-три місяці його товариші в цеху дотримуються правил безпеки. Але потім знову починають нехтувати ними.

      Як лібідо може вижити в процесі монотонної і нудної праці? Завдяки порушенням правил, завдяки ризиковій поведінці. Утім, якщо стався нещасний випадок – винне суспільство, а не той, хто не вжив необхідних заходів безпеки. Коли мирний час затягується, чи не з’являється у людей спокуса піддатися непотрібному ризику? Коли смерть виявляється надто далекою, надто абстрактною, чи не має лібідо потреби знову відчути її близькість, кидаючи їй виклик? У людини не залишається іншої лазівки в суспільстві, у якому виховання не підштовхує конкурентів сягати такого рівня, на якому вони б відчули радість від пізнання, від творчості; працівник надто призвичаївся до своєї роботи, а робота без ризику суперечить людській натурі; це нудна доля в’ючної тварини. Щоб більше не трюхикати поволеньки смиренним і сумним підтюпцем, а наважитися на індивідуальний вчинок, людина потайки віддає перевагу свободі порушення правил безпеки. Водії на дорогах ризикують собою, але також і тими, хто сидить у машині, і тими, хто їде перед ними. Їм за щастя ризикувати; вони можуть поплатитися головою, та, врешті-решт, це їм більше до душі. Вочевидь, молодецтво на дорозі поширене серед тих, у кого було недостатньо випробувань, недостатньо досвіду смерті й у кого недорозвинене почуття родинної та громадянської відповідальності.

      Морис Трентиньян26 говорив, що всі автогонщики під час змагань наражаються на великий, але прорахований ризик, – смертність серед автогонщиків доволі висока, – утім, на дорогах з ними ніколи нічого не трапляється, тому що вони не йдуть навіть на мінімальний ризик: до цього в них немає ніякого бажання. Вони й так грають зі смертю, а отже, їм не потрібно гратися в цю гру на спільній автостраді, коштом інших людей і без правил.

      Можна поставити таке питання: якщо ми позбавляємо дітей «небезпечних ігор», то чи не підштовхуємо їх до того, що вони або втрачають смак до життя, або впадають у депресію, або ж починають провадити небезпечний спосіб життя? Усі ці норми безпеки, коли іграшки не мають жодного ризику, призводять до того, що батьки більше не відчувають потреби бути опікунами власних дітей.

      Якщо