Змова диктаторів. Поділ Європи між Гітлером і Сталіним 1939–1941. Андрій Галушка

чудово розуміли, що умови миру тимчасові. З новоприєднаних до СРСР територій та Карельської автономної республіки 31 березня 1940 року було утворено Карело-Фіннську РСР на чолі з Куусіненом.

      Наслідки першої радянсько-фінляндської («Зимової») війни були жахливі та важкі для обох сторін. Втрати СРСР – 140 тисяч вбитими, до 3500 танків, до 500 літаків; Фінляндії – 24918 вбитими, 43557 пораненими, 62 літаки та до 30 танків. У своїх спогадах майбутній лідер СРСР Микита Хрущов писав про 1 мільйон радянських втрат, проте питання кількості вбитих та поранених у Зимовій війні залишається дискусійним. ВМФ СРСР втратив 309 вбитими, 1291 пораненими, підводний човен С-2, 12 літаків. Червоні ВПС виконали 16663 місії (у тому числі 891 вночі) та скинули 2600 тонн бомб на фінську територію.

      Незважаючи на всі складнощі перебування у війні, фінському політичному керівництву вдалося зберегти відносно стабільне життя у своїй країні. Маннергейм так і залишався головнокомандувачем, переселенцям та біженцям компенсували втрати й надавали умови для господарювання на новому місці. У травні 1940 року фінські ветерани війни утворили відповідну асоціацію, а ліві заснували радянсько-фінляндське товариство миру та дружби.

      Радянське керівництво винесло уроки, більш важливі та глибокі, ніж для Фінляндії. По-перше, нацистська Німеччина не надала допомогу фінам під час війни, що підсилювало у Москви відчуття «дієвості» пакту Ріббентропа—Молотова. По-друге, значні втрати та чимала кількість «піррових» перемог, у тому числі бої за бункери й прорив лінії Маннергейма, показали прорахунки в бойових якостях Червоної армії. Відбулися кадрові зміни в її керівництві. Тимошенко (що отримав звання маршала Радянського Союзу) замінив Ворошилова на посаді наркома оборони, а Мерецков, який отримав нововпровадженне звання генерала армії, став замість Шапошникова головою Генштабу. Проте радянське керівництво прорахувалося – фіни пішли на співпрацю з нацистами у «війні-продовженні», «війні-відплаті» 1941—1944 років зі своїм східним ворогом.

      Фінляндія, вийшовши з кровопролитного протистояння з СРСР, зберегла найголовніше – державну незалежність та суверенітет. Локальний конфлікт серед засніжених лісів та озер став випробуванням на міцність фінських союзників по боротьбі з агресором, які доволі обережно надавали матеріальну допомогу та надсилали добровольців. Відстоювання національних інтересів постало головною метою під час участі Фінляндії в Зимовій війні, а потім і у війні-продовженні, з чим і фінський уряд, і фінське суспільство впоралися на відмінно. З середини 1940 року інтенсифікуються зв’язки з нацистами, і в січні 1941 року було узгоджено спільні воєнні дії проти СРСР. Фіни прагнули використати союз із Берліном для відвоювання захоплених СРСР територій.

      5. Плани Франції та Британії щодо Фінляндії та СРСР як пошук виходу із стратегічного тупика

      Швеція, що зберігала нейтралітет із часів завершення наполеонівських воєн, за умови посилення напруги в радянсько-фінляндських