Змова диктаторів. Поділ Європи між Гітлером і Сталіним 1939–1941. Андрій Галушка

і по Балтиці транспортували до німецьких портів37. Але взимку Лулео замерзає, тож руду залізницею було транспортовано через кордон до норвезького порту Нарвік, і вже звідти німецькі сухогрузи перевозили її до Німеччини, переховуючись у норвезьких територіальних водах. Цей шлях західні союзники не мали змоги перекрити, не порушуючи міжнародного права.

      Коли розпочався конфлікт між Фінляндією і СРСР, то шведське суспільство в цілому підтримувало надання допомоги своїм сусідам. Швеція надала значну допомогу своєму сусіду: 45 мільйонів патронів, 86 тисяч гвинтівок, 415 кулеметів, 216 гармат, 32 винищувачі, 170 тисяч снарядів. Сім тисяч шведських добровольців пройшли військову підготовку, а потім і воювали у Фінляндії. Загальна сума допомоги складала 310 мільйонів шведських крон, що становило 70 % від загального бюджету Фінляндії.

      Черчилль, після того як його план балтійської експедиції було відхилено, не відмовився від планів розставлення мінних полів у норвезьких територіальних водах. Зрештою, Британія поступалася силою Німеччині на суходолі, але не скористатися з величезної переваги над ворогом на морі було б нелогічно. Оскільки дружній Німеччині СРСР в останній день листопада 1939 року розпочав свою агресію проти Фінляндії, Черчиллю вдалося отримати згоду уряду на розробку планів висадки британський військ у Нарвіку для опанування залізниці до копалень у Кіруні під приводом військової допомоги Фінляндії.

      Навіть якби Британії вдалося перекрити поставки шведської руди до Німеччини, ефект від цього не був би миттєвим. Протягом першого року війни на невійськові потреби йшло не менш як 40 % німецької сталі, причому цей показник виключає потреби будівельної промисловості та експорт. Німеччина мала величезні запаси сталі як у «старому Райху», так і в Австрії, Протектораті Богемії та Моравії та новоокупованих територіях Польщі. До кінця 1940 року Німеччина мала у своєму розпорядженні понад 200 мільйонів тонн сталі. Британська розвідка дещо переоцінювала короткострокову уразливість нацистської економіки без шведської руди.

      Потяг із шведською залізною рудою на залізниці, що тягнеться від шведських копалень у Кіруні до норвезького порту Нарвік. 1906 рік.

      Через більш ніж 30 років картина не змінилася

      16 грудня 1939 року на засіданні Воєнного кабінету Перший лорд Адміралтейства Вінстон Черчилль пропонував замінувати порт Лулео в Ботнічній затоці та Оксельосунд і центральній Швеції. Наміри Черчилля про розширення воєнних дій на скандинавському фронті спиралися на оцінки щодо вірогідності нападу Німеччини та створення військово-морських баз на лінії Осло—Ставанґер. Британський генерал Едмунд Айронсайд загалом підтримував ідеї Черчилля, оскільки їх можна було протиставити французьким «звичним божевільним фантазіям». Французи теж усвідомлювали стратегічну важливість шведської руди для німецького військово-промислового комплексу. Серед британського керівництва не існувало

37

Уже у вересні 1939 року Черчилль, щойно ставши Першим лордом Адміралтейства, запропонував план операції CATHERINE – експедиції сильної ескадри Королівського флоту через протоки між Данією та Норвегією до Балтики, щоб заблокувати цей шлях постачання. Як уже згадувалося, цю пропозицію було відкинуто через загрозу з боку німецької авіації.