Ваш надійний тил. Як налагодити зв’язки, що приведуть до успіху. Кейт Феррацці

процес повторюється знову і знову: що більше ви віддаєте іншим, то ближчими стаєте і більше ділитеся одне з одним. Це робить ваш простір іще безпечнішим, а вас – більш довірливими і щирими. Довіра будується поступово, крок за кроком, зміцнюючись і поглиблюючись завдяки послідовному втіленню чотирьох принципів.

      Пройшли роки відтоді, як ці принципи з’явилися в моєму житті. Ми відлагодили їх і запровадили у FG, а також допомогли запровадити клієнтам. Завдяки цьому було отримано величезні професійні результати – як на рівні окремої людини, так і групи, підрозділу чи всієї організації. Цей досвід надихає. Групи, з якими ми працюємо, – це члени правління корпорацій, команди управлінців, перспективні молоді лідери і навіть звичайні працівники, недавно прийняті на роботу. Чотири принципи допомагають оживити навіть величезні відділи продажу.

      Але ким би не були ці люди і групи, як би їх не сприймали збоку, усередині створеного ними довірчого кола спілкування і взаємної підтримки вони є рівними серед рівних.

      Хочу ще раз підкреслити: вони рівні. Навіть якщо хтось із них перебуває на вищому щаблі організаційної структури, має впливовішу посаду і більше влади, це неважливо: усі члени групи ставляться одне до одного як до рівних, відверто висловлюють свої думки й конструктивну критику, підтримують одне в одному відповідальність за визначення і виконання цілей і, звісно ж, за отримані результати. Кожен член групи має право вільно, відкрито і з повагою кинути іншому виклик, якщо той недопрацьовує (з усіма нами таке буває, а з більшістю – навіть не раз).

      Хочете досягти більших успіхів у кар’єрі й житті? Тоді почнімо.

      Пункт призначення: безпечний простір

      Ви колись спостерігали, як немовлята пізнають світ, навчаючись відходити далі від батьків? Вони роблять кілька непевних кроків від тата з мамою, потім шкандибають назад – переконатися, що все гаразд. Наступного разу вони відходять на кілька кроків далі, щоразу збільшуючи відстань і дедалі більше собі дозволяючи. Так у них поступово з’являється впевненість, що можна ризикувати, вирушаючи в незвідане. Звідки в них така впевненість? Почуваючись у безпеці, вони ризикують і досліджують навколишній світ. Без цього підґрунтя – «страхового полісу» – вони були б значно менш схильні ризикувати протягом усього життя. Іронія в тому, що, подорослішавши, людина намагається уникати ризику.

      Мій власний досвід переконав мене: щоб розкрити свій особистий і професійний потенціал, дорослій людині також потрібно створити безпечний простір, де можна обмінюватися щирою, чесною підтримкою і в дрібницях, і у важливих справах. У цьому просторі можна припускатися помилок, не відчуваючи збентеження і страху; тут можна випробувати нові ідеї (навіть якщо вони нікудишні) і поступово стати впевненішим.

      Щоб налагодити спілкування в професійному середовищі й ризикнути сформувати відкриті, чесні, теплі стосунки з іншими, треба почуватися в безпеці. Ми повинні бути впевнені, що можемо посперечатися