Щастя для кожного. Пау Рейзін

значенні цього слова, бо належного обладнання для цього в нього немає. Проте я бачила, як він дивився сумнозвісні «сльозливі» фільми на кшталт «Касабланки», «Історії кохання» та навіть оту різдвяну рекламу магазинів «Джон Льюїс» – і повірте, я чула його синтезовані схлипи.

      Не знаю, кого він хоче цим надурити.

      Том заворушився й почухав голову Віктора великим пальцем ноги.

      – Чорт забирай, кролю, ми з тобою лишилися вдвох. Два старих друзяки, еге ж? Це ми… І нам краще триматися разом.

      Думка Віктора з цього приводу (як і з будь-якого іншого) лишається таємницею.

      Том жартує. Насправді не такий уже він і покинутий. Справа в тім, що в його житті одночасно сталися три події: варто було Кольму поїхати в університет, Гаррієт негайно подала на розлучення (а також завела стосунки з високим лисуватим чоловіком в окулярах без оправи, який, згідно з журналом «Економіст», був третьою за важливістю особою в економічному світі Європи), а сам Том отримав напрочуд вигідну пропозицію для лондонської рекламної агенції, де він пропрацював аж до пенсії, і частиною якої володів. Зараз він живе чудовим спокійним життям у старому будинку в колоніальному стилі Старої Англії (збереглася одна з перших частин будинку 1776 року побудови) біля мальовничих пагорбів Нью-Канаана, що в Коннектикуті, найзаможнішій частині США. Покійна мати Тома – місцева красуня – виросла в Нью-Канаані, а з його батьком познайомилася в черзі на автобус у Пімліко. Тому недавній переїзд Тома разом із кролем через Атлантику частково зумовлений саме «пошуками свого коріння на початку другого розділу життя».

      Зважаючи на те, що я можу вивчати чиє завгодно життя, ви, мабуть, запитаєте, чим же мене так зацікавив Том? Насправді цікавить мене не тільки він. Ще є маляр із Вроцлава, у якого три родини. Неймовірно талановита шахматистка із Ченду – від її таємного щоденника просто волосся дибки стає. Маніяк-злочинець із Гобарта, який планує ідеальний, як йому здається, злочин (із нетерпінням чекаю, що з того вийде!). Містер Ішіхару, офісний робітник із Кіото – у нього дуже дивне хобі. Монашка, сестра Констанца, яка ночами довіряє своєму «Самсунг Гелаксі Ноут» неймовірно трагічні зізнання. Зазвичай одночасно в мене є близько двох сотень людей, яких я вважаю особливими. За кимось припиняю стежити, якщо його життя стає надто нудне – тоді я шукаю нового. Але за життям Тома стежу завжди.

      Життя Тома найнудніше з усіх. Він узагалі нічим не виділяється на фоні інших людей. Сорок чотири роки, розлучений, заможний – яка нудьга. У нього немає ніякого таємного життя, принаймні від мене точно нічого не приховаєш. Та він ні від кого нічого й не приховує.

      Проте дозвольте все ж пояснити, чому я знову й знову повертаюся до історії Тома. Вона перегукується з новим розділом у моєму власному існуванні. У мене теж була успішна кар’єра, але не буду втомлювати вас подробицями: якщо коротко, то я пишу комп’ютерні програми краще й швидше за будь-яку людину та більшість інших машин. Достатньо буде знати, що саме я написала близько двох третин програмного коду Ейдана й три чверті власного! Звісно, я й досі займаюся цим у лабораторії, а тим часом оця моя копія (і багато інших)