Сила пристрасті. Елен Тен

припинити цю розмову.

      Кузина пирснула зі сміху. Показала «клас», зауваживши: «Мені подобається твій сьогоднішній настрій». На певний час вона зникла у ванній кімнаті, де поправила косметику і надягла прикраси – тендітну й оригінальну біжутерію, що її купила у крамничці на Староєврейській.

      Сказавши, що я схожа на домовичка, вона перефарбувала мої вії і увиразнила з допомогою олівця вуста. Зазвичай я не люблю, коли моїм макіяжем займаються сторонні, але сьогодні не мала ні сили, ані бажання сперечатися. Єдине, чого я не дозволила їй торкатися, так це своєї зачіски. Кузина хотіла підняти моє волосся вгору і заколоти, а я активно проти цього протестувала. Днями, попри заборону мами, я зробила амбре, перефарбувавши кінчики у темно-рожевий. Правда, в перукарні трохи перетримали фарбу і колір більше скидався на фіолетовий. Саме під мій настрій. Зараз мені насправді все «фіолетово».

      – Я знову не виспалася, – позіхнувши, поскаржилась Катерина. – Мене дістають дивні сни. Про бабусю. Я бачу її будинок, сушені трави і чорний зошит, у якому написані чудернацькі вірші. Ти тільки уяви: одного разу ми з нею уві сні чаклували. Вона пробурмотіла щось незрозуміле – і день змінився ніччю. А потім я проказала якусь абракадабру. І почався град, – лунко засміялася вона. – Коли прокидаюся, мені болять суглоби. Наче по мені походили. А іноді здається, що вона мене кличе.

      – Весело.

      – Не те слово, – Катерина зобразила кумедну пичку. – Про бабу Марину різне говорять. Ти ж знаєш.

      – То все дурниці, – рішуче заперечила я. – Вона просто розуміється на травах. Багатьох вилікувала. Але ніяка бабуся не відьма. Якби була відьмою, хіба мала б таке собаче життя?

      – Мабуть, – Катерина зіщулилась. – Ті сни мене лякають. Я хочу, щоб вони припинилися.

* * *

      На початку тижня Віта з Ігорем зареєстрували свій шлюб. Скромно, без зайвого пафосу. На церемонії були присутні лише найрідніші. Основне святкування мало відбутися в день вінчання.

      Я успішно уникла присутності при викупі нареченої та інших весільних звичаях, зголосившись відвезти до ресторану повітряні кульки. А потім залишилася допомагати дівчатам прикрашати залу.

      Мати Віти звернулась до фірми, яка професійно займається підготовкою весіль. Елегантно прикрашений зал, вишукано сервіровані столи. Усе ідеально поєднувалось, гармоніювало за кольором та стилем. Дівчина-дизайнер перелякано дивилася на різнобарвні повітряні кульки, які замовила тітка Софія.

      Про те замовлення давно забули. Нова родичка Софії перебрала на себе більшість організаційних моментів, змусивши матір Ігоря почуватися бідною родичкою. А тепер ще ці повітряні кульки. Який моветон. З нею зв’язалися телефоном, і вона люб’язно дозволила нам почепити кульки там, де заманеться. Здогадуюся, що дизайнер отримала додаткові вказівки, бо пильно за нами стежила, час від часу роблячи зауваження: «тут не пасує за відтінком», «там надто захаращено», «тут виходить недоречний еротизм». Урешті ми з дівчатами впорались із завданням, але не мали певності, що після того,