Прислуга. Кетрін Стокетт

дзвінок у двері, бачу машину міс Скітер перед будинком. У цьому місяці міс Скітер приходить до міс Ліфолт щотижня, щоб поставити мені запитання, адресовані міс Мирні. Питала про плями від жорсткої води, і я розповіла про винну кислоту. Питала, як викрутити з патрона надтріснуту лампочку, і я розповіла про сиру картоплину. Питала, що сталося між старою служницею Константін і її матір’ю, і я аж похолола. Кілька тижнів тому я думала, що, коли розповім їй, що в Константін є дочка, вона дасть мені спокій. Але міс Скітер і далі ставить запитання. Гадаю, вона не розуміє, чому темношкіра жінка не може виховувати свою білу дитину в Міссісіпі. Тому що то буде важке, самотнє життя, коли ви не там і не тут.

      Щоразу, як міс Скітер закінчує свої запитання про те, як чистити, лагодити речі, чи про Константін, ми теревенимо про багато інших речей. До цього я не так часто говорила зі своїми білими господинями чи їхніми подругами. Я зловила себе на тому, що розповіла їй, що Трілор навчався лише на відмінно, що новий пастор діє мені на нерви, бо шепелявить. Дурниці, проте зазвичай я таке білим не розповідаю.

      Сьогодні я намагаюся пояснити їй різницю між очищенням срібла в розчині та поліруванням: тільки в недбалих будинках використовують розчин, бо так швидше, та потрібного вигляду тоді немає. Міс Скітер схиляє голову набік, морщить лоба.

      – Ейбілін, пам’ятаєте… ту ідею Трілора?

      Я киваю, та мене наче щось кольнуло. Навіщо я поділилася цим із білою жінкою?

      Міс Скітер примружує очі, як і того разу, коли розпитувала про окремий туалет.

      – Я багато думаю про це. І хотіла б поговорити з вами…

      Але перш ніж вона встигла закінчити, на кухню заходить міс Ліфолт, ловить Крихітку на тому, що та грається гребінцем у моїй сумочці, й каже, що Мей Моблі сьогодні слід скупати раніше. Прощаюся з міс Скітер і йду набирати ванну.

      Після того, як увесь рік я прожила зі страхом цього, восьме листопада все-таки настало. Минулої ночі я спала години зо дві. Прокинулася на світанку, поставила на плиту кавник. Коли нагнулась одягти панчохи, заболіла спина. Ще не дійшла до дверей, як озвався телефон.

      – Просто перевіряю, як ти. Спала?

      – Усе гаразд.

      – Увечері принесу тобі карамельний торт. І ти нічого не робитимеш, просто сядеш у себе на кухні та з’їси весь торт на вечерю.

      Хочу всміхнутись, але не вдається. Просто дякую Мінні.

      Три роки тому цього дня Трілор умер. Але в записнику міс Ліфолт сьогодні день для миття підлоги. День подяки через два тижні, й роботи багатенько. Увесь ранок відтираю та відмиваю все, вже й новини о дванадцятій минули. Пропускаю свій серіал, бо в їдальні дами організували збори щодо організації Благодійного вечора, а коли в домі гості, мені не можна дивитися телевізор. Та нічого. Я так утомилася, що м’язи тремтять. Але не зупиняюсь.

      Десь о четвертій на кухню заходить міс Скітер. Іще не встигла привітатись, як міс Ліфолт уже мчить повз неї:

      – Ейбілін, я тільки-но дізналася, що завтра з Ґрінвуда приїде місіс Фредерікс і залишиться до Дня подяки. Я хочу, щоби срібло було як слід начищено та всі рушники