Собака на сіні (збірник). Лопе де Вега

Читать онлайн.
Название Собака на сіні (збірник)
Автор произведения Лопе де Вега
Жанр Драматургия
Серия Бібліотека світової літератури
Издательство Драматургия
Год выпуска 1618
isbn 978-966-03-5103-5, 978-966-03-7159-0



Скачать книгу

поблажливий – макуха,

      а хто строгий – то катюга,

      хто заслужений – везун,

      хто нещасний – винен сам,

      той, хто смирний, – то єхидний,

      той, хто вірний, – жалюгідний,

      хто одвертий – просто хам,

      чесна дівчина – дурна,

      чесна й гарна – ідіотка,

      і шерепа, і девотка…

      Та доволі. Річ ясна.

      Менго

      Сатана! Авжеж, доволі.

      Баррільдо

      Я вже й вуха розпустив.

      Менго

      Добрий піп тебе хрестив,

      як я бачу, не без солі[13].

      Лавренсія

      Ви, як я не помиляюсь,

      сперечалися всі три?

      Фрондосо

      Ось послухай…

      Лавренсія

      Говори.

      Фрондосо

      На твій присуд я звіряюсь.

      Лавренсія

      Щоб вернути згоду й мир,

      справу вирішим ми спільно.

      Фрондосо

      Тільки вислухай нас пильно.

      Лавренсія

      Та про що ж таки ваш спір?

      Фрондосо

      Я й Баррільдо проти Менго…

      Лавренсія

      Що ж він каже?

      Баррільдо

      Заперечить

      хоче очевидні речі.

      Менго

      Ні, я знаю достеменно:

      саме так воно і є.

      Лавренсія

      Тобто?

      Баррільдо

      Що нема кохання!

      Лавренсія

      Це ще, знаєте, питання.

      Баррільдо

      Ну а я кажу своє:

      без любові світ пропав би

      і життю б настав кінець.

      Менго

      Не великий я мудрець,

      був би вчений – більше знав би;

      та відомо, що стихії

      в вічнім розбраті живуть

      і незгідливі беруть

      соки з них тіла людськії —

      жовч і флегму, млость і кров…

      Баррільдо

      Щоб ти знав, цей світ подвійний

      є насправді гармонійний —

      все єднає в нім любов,

      горне всіх під власть свою,

      під опіку благородну.

      Менго

      Та любов, сказать, природну

      я, Баррільдо, визнаю.

      Певно, що така існує

      у речах і у тілах

      і людьми у їх ділах

      непохибливо керує;

      так, вона у кожнім є,

      до натури відповідно,

      і усякий, з нею згідно,

      береже єство своє.

      Від удару затуляє

      нам лице своя рука,

      від біди нога прудка

      тіло втечею збавляє;

      як ув око пил летить,

      то його закриють вії, —

      так любов природна діє.

      Пасквала

      Як же спір ваш розуміть?

      Менго

      Я кажу, що є любов

      тільки до самого себе.

      Пасквала

      Ну



<p>13</p>

Добрий піп тебе хрестив, / як я бачу, не без солі… – За народним повір’ям, сіль, яку кидають у купіль хрещеника, надавала йому кмітливості. (Прим. Яреми Кравця)