Майже всі художні твори Дені Дідро (1713–1784) французького філософа-просвітителя, творця «Енциклопедії», мистецтвознавця і письменника, побачили світ і принесли йому славу лише після смерті. Протягом кількох століть уся Європа відкривала для себе романи Дідро-митця, чий творчий пошук значно випередив свій час, але є актуальним і понині. До видання ввійшли антиклерикальний роман-сповідь «Черниця»; дотепний, перейнятий діалектичною грою розуму роман-діалог «Небіж Рамо» та наповнений життєвою мудрістю та життєлюбством свого героя роман «Жак-фаталіст». На думку Дідро, роман повинен змальовувати навколишній світ, показувати живі характери та зображувати картину звичаїв своєї доби в правдивих деталях, щоб читач змушений був сказати: «Слово честі, це правда! Таке не вигадаєш!»
Італійський політик, філософ, історик, письменник, поет і комедіограф Нікколо Мак’явеллі (1469–1527) особливої слави зажив своїм знаменитим твором «Державець» (1513), в якому він зробив спробу сформулювати загальні закони політичного життя, викласти суть «ремесла політика», а також визначити роль і місце державця в Європі та Італії ХVІ століття. У наші дні ці питання набули надзвичайної гостроти та актуальності. Також до видання увійшла «Історія Флоренції» (1520–1526) Н. Мак'явеллі, опублікована вже після його смерті (1532), в якій відтворено історію міста від Давнього Риму до смерті Лоренцо Медічі у 1492 році.
Неможливо уявити літературу ХІХ століття без Віктора Гюго (1802–1885) – французького поета, прозаїка, драматурга, публіциста. Для французів він – поет і громадський діяч, для всього світу – автор безсмертних книжок. Сам Гюго називав себе романтиком і залишився їм до кінця своїх днів. «Собор Паризької Богоматері» – перший історичний роман у французькій літературі. Для опису собору та Парижу XV століття письменник вивчив багатий історичний матеріал. Головні герої вигадані автором: циганка Есмеральда, архідиякон Клод Фролло, дзвонар собору горбун Квазимодо (який уже давно перейшов у розряд літературних типажів). Але є в романі «персонаж», який об’єднує всі діючі особи та збирає докупи основні сюжетні лінії. Ім’я його винесено у назву твору. Це – собор Паризької Богоматері.
Вальтер Скотт (1771–1832), відомий британський письменник, основоположник жанру історичного роману. Майстер оповідання, він наповнює свій світ ідеями й мотивами, важливими в житті будь-якої людини, а історичний фон допомагає йому загострити вічні питання: про любов і вірність, дружбу і зраду, честь і безчестя. Роман «Айвенго» ось уже двісті років – улюблена книга дітей і дорослих. Це захоплююча розповідь про благородного лицаря Айвенго та його кохану леді Ровену, яким допомагає легендарний Робін Гуд. Автор зображує Англію славетних часів правління короля Річарда Левове Серце, де діють відважні герої й прекрасні дами. Добро, справедливість, честь і любов неодмінно переможуть, а віроломство та підступність ворогів буде покарано!
«Повість про Ґендзі», створена на рубежі X–XI століття Мурасакі Сікібу, придворною дамою імператриці Сьосі, вважається одним з найвизначніших творів японської літератури. І не тільки японської – по суті, це перший психологічний роман у світі. Розповідаючи історію життя головного героя – Блискучого Ґендзі, сина імператора Кіріцубо, та його нащадків, авторка ділиться з читачами своїми спостереженнями і роздумами. Докладні описи повсякденного життя, любовних та інших людських відносин, пройнятих «сумним чаром речей» (моно-но аваре), створюють враження зустрічі з живими людьми, близького знайомства з їхніми почуттями, думками, радощами і печалями, за якими постає епоха Хейан, її культура, побут аристократії, вірування та звичаї. У цьому виданні представлена друга частина роману (розділи 21–38), в якій ідеться про розплату за гріхи молодості, вчинені під час пошуку ідеальної жінки, що описано в першій частині (розділи 1—20), яка вийшла друком у видавництві «Фоліо» 2018 року.
До книжки увійшли вибрані твори видатного англійського письменника Герберта Веллса – «Машина часу», «Острів доктора Моро», «Невидимець» та «Війна світів». Цими романами було започатковано такий надзвичайно популярний у ХХ сторіччі різновид літератури, як наукова фантастика, але великою мірою вони містили в собі й прикмети соціальної антиутопії. Герберт Веллс був одним з першопрохідців у жанрі наукової фантастики і зробив неймовірний вплив на розвиток літератури і культури в цілому. Твори його відрізняються оригінальністю, непередбачуваним сюжетом і яскравими, цікавими героями. А деякі винаходи, описані ним ще сто років тому, сьогодні дійсно існують.
Джозеф Конрад (справжнє ім'я – Юзеф Теодор Конрад Коженьовський; 1857, Бердичів —1924, Англія) – відомий письменник, поляк за походженням, автор захопливих романів про морські пригоди, класик англійської літератури. Він пройшов шлях від юнги до капітана торговельного флоту, добре знав життя й побут моряків і створив правдиві книжки, які ставлять поряд з «Трудівниками моря» Віктора Гюго та «Островом скарбів» Стівенсона. «Олмейрова примха» (1895) – перший роман Конрада, схвально прийнятий літературними критиками. У ньому автор з глибоким психологізмом змалював особисту трагедію людини, яка зневірилася у житті, у своїх найближчих людях, втратила будь-які ілюзії і врешті-решт загинула. В основу оповідання «Аванпост прогресу» (1896) лягла подорож до Бельгійського Конго, зокрема, плавання до верхів'їв Конго, однієї з найве-личніших річок Африки. Повість «Кінець неволі» (1902) належить до так званого «епосу капітанів». В образі капітана Уоллея Конрад втілив ідею особливого морського братерства, єдності відповідальних і чесних людей, виплеканих небезпечною морською професією.
«Повість про Ґендзі», створена на рубежі X–XI ст. Мурасакі Сікібу, придворною дамою імператриці Сьосі, вважається одним з найвизначніших творів японської літератури. І не тільки японської – по суті, це перший психологічний роман у світі. Розповідаючи історію життя головного героя – Блискучого Ґендзі, сина імператора Кіріцубо, та його нащадків, авторка ділиться з читачами своїми спостереженнями і роздумами. Докладні описи повсякденного життя, любовних та інших людських відносин, пройнятих «сумним чаром речей» (моно-но аваре), створюють враження зустрічі з живими людьми, близького знайомства з їхніми почуттями, думками, радощами і печалями, за якими постає епоха Хейан, її культура, побут аристократії, вірування та звичаї. До видання увійшла перша частина «Повісті про Ґендзі».
Константинос Кавафіс (1863 – 1933) – видатний грецький поет ХХ ст., творчість якого відкрила світу новогрецьку літературу. Розквіт його творчості припав саме на ХХ ст., хоча писав він здебільшого про елліністичну епоху або Візантію. Напевне, це можна пояснити тим, що Кавафіс народився і прожив більшу частину свого життя в Александрії, яка вважається своєрідним символом еллінізму, відіграючи особливу роль у розвитку культури, науки та мистецтва цього періоду. Може, саме тому поету вдалося органічно поєднати в своїй творчості елементи давньої грецької традиції з автентичною новогрецькою культурною традицією і таким чином накреслити основні вектори розвитку грецької поезії ХХ століття.
Усі спроби навести на розум Дон Кіхота та змусити його відмовитися від лицарських подвигів виявилися безрезультатними. Він знову вирушає в подорож і в дорозі зустрічає дука і дукиню, які вже чули про Лицаря Сумного Образу та його зброєносця. Дук запрошує Дон Кіхота й Санчо у свій замок, де з героями трапляється безліч пригод: Дон Кіхот «звільняє від чар» бородату дуенью, а Санчо Пансу призначають губернатором острова.