Син начальника сиріт. Адам Джонсон

Він вийшов з рубки в шоломі капітана. Другий помічник у два стрибки опинився поруч і приставив матросу до горла свій ніж для акулячих плавців.

      З півдюжини гвинтівок миттєво скочило з плеча і майже одночасно клацнули затворами. Угорі, на палубі фрегата, моряки так і завмерли зі стаканчиками кави в руках. Стало так тихо, що було чути лише легке деренчання снастей і хлюпання води в бочці з креветками. Чон До відчував, як хвилі, що відбивалися від американського борту, підкидали «Чунму».

      Капітан дуже спокійно звернувся до другого помічника:

      – Синку, це всього-на-всього шапка.

      Другий помічник відповів капітанові, не зводячи, утім, очей з моряка:

      – Не можна плавати навколо світу й робити все, що заманеться. Є правила, і їх треба дотримуватися. Не можна отак просто красти в людей шапки.

      Чон До сказав другому помічникові:

      – Просто відпусти його.

      – Я знаю, де проходить межа! – відповів другий помічник. – І не переступаю її – а вони переступають. Хтось має зупинити їх, вибити їм цей дур з голови.

      Джервіс витяг з кобури свій пістолет:

      – Паку, – попросив він, – прошу, переклади, що його зараз застрелять.

      Чон До зробив крок уперед. Очі другого помічника були холодні й блищали непевним блиском, а американець благально дивився на Чона До. Той обережно зняв шолом з голови американця й поклав руку на плече другому помічникові. Той сказав:

      – Якщо людина ось-ось упоре дурницю, її треба зупинити! – тоді відступив назад і викинув ніж у море.

      Моряки підняли дула вгору й озирнулися на Джервіса. Лейтенант підійшов до Чона До:

      – Я дуже вам зобов’язаний, ви допомогли вашому колезі відступитися. – Він потиснув Чонові руку й дав свою візитну картку. – Раптом будете у вільному світі.

      А тоді востаннє довгим, уважним поглядом озирнув «Чунму» і сказав:

      – Тут немає нічого. Контрольовано залишаємо судно, шановні.

      Далі був майже балет: дуло опущене, відхід, спуск, наступний, дуло вгору – і восьмеро американців залишили «Чунму» так, що сім гвинтівок весь час цілилися в бік рибальської команди, а при цьому за кілька безшумних секунд усі пішли з палуби, і шлюпка відпливла.

      Стерновий одразу повернувся до штурвала, щоб «Чунма» знову лягла на курс, і сірий корпус фрегата вже почав зникати в тумані. Чон До замружився, намагаючись подумки зазирнути досередини того судна, уявляв його зв’язкову рубку та обладнання, яке могло вловлювати що завгодно, має силу спіймати будь-яке сказане у світі слово. Подивився на картку в руці. То був узагалі не фрегат, а перехоплювач, військовий корабель США «Стійкість». А в його кросівках, він тільки зараз відчув, лазять креветки.

      Хоч пального й було обмаль, капітан скомандував тримати курс на захід, і команда сподівалася, що він веде їх у безпечні північнокорейські води, а не в якусь мілку бухту, щоб пустити там на дно зганьблену «Чунму». Вони йшли по хвилях доволі швидко, і було дуже дивним пливти так, що їх видно з суходолу, а на судні немає прапора вгорі. Стерновий у своїй рубці все поглядав