Таємнича історія Біллі Міллігана. Деніел Кіз

Ану ж бо, чи можемо ми поспілкуватися з цим Томмі?

      – Не знаю. Томмі розмовляє з людьми, тільки коли сам того схоче.

      – А ти не можеш вивести його до нас? – поцікавилася Джуді.

      – Нікого не можна вивести навмисне. Це відбувається саме собою. Я можу лише попросити його з вами поговорити.

      – Давай, – заохотив Швайкарт, ховаючи усмішку. – Спробуй.

      Здавалося, Мілліган повністю занурився в себе. Він пополотнів. Його очі оскляніли, наче тепер були звернені вглиб його єства. Губи юнака заворушилися, мовби той говорив сам із собою. Він випромінював таке напружене зосередження, що навіть атмосфера у тісній кімнатці наелектризувалася. Саркастична посмішка щезла зі Швайкартових вуст, і він затамував подих. Очі Міллігана проясніли й забігали по кімнаті. Він роззирнувся довкола, як людина, що прокидається від глибокого сну, і доторкнувся до правої щоки, ніби хотів переконатися в реальності своїх відчуттів. Після цього він бундючно відкинувся на спинку стільця і вп’явся поглядом у Джуді й Ґері.

      Швайкарт видихнув. Побачене його вразило.

      – Тебе звати Томмі? – звернувся він до юнака.

      – А хто питає?

      – Я твій адвокат.

      – Особисто у мене немає адвоката.

      – Тоді скажімо так: я той, хто допоможе Джуді Стівенсон витягнути з-за ґрат оцю тілесну оболонку, хоч хто б там її на себе нап’яв.

      – Трясця, та мені не треба, щоб хтось мене звідкілясь витягав. Мене жодна в’язниця на світі не втримає. Я зможу втекти будь-якої миті, якщо мені заманеться.

      Ґері зміряв його поглядом.

      – Отже, це ти вислизаєш із гамівних сорочок. Тоді ти точно Томмі.

      – Власною персоною, – знуджено відповів юнак.

      – Ми з Денні розмовляли про коробку, напхану електронним начинням, яку поліція знайшла при обшуку помешкання. Він сказав, що вона твоя.

      – Денні завжди був патякалом.

      – Навіщо ти виготовив фальшиву бомбу?

      – Хай йому грець, ніяка то не фальшива бомба! Хіба ж я винен, що тупоголові копи не здатні розпізнати «чорний ящик»?!

      – Що-що?

      – Те, що чули. «Чорний ящик». Це пристрій, за допомогою якого можна зламати телекомунікаційну мережу. Я просто експериментував – хотів обладнати телефон у машині. Я обмотав циліндри червоною ізоляційною стрічкою, а пришелепуваті копи вирішили, що то бомба.

      – Але ти сказав Денні, що та коробка може вибухнути.

      – Ой, на бога! Я завжди кажу це дрібноті, щоб вони не займали моїх речей.

      – Звідки в тебе таке глибоке знання електроніки, Томмі? – поцікавилась Джуді.

      – З книжок, – стенув плечима той. – Я самоук. Скільки себе пам’ятаю, мене завжди цікавило, як працюють різні речі.

      – А як ти навчився вислизати з кайданів і пасток? – запитала вона.

      – То Артур підкинув ідею. Хтось повинен був уміти виплутуватися з мотузок і тікати з того хліву, де нас лишали зв’язаними. Тож я навчився контролювати м’язи й суглоби рук. А згодом зацікавився різноманітними замками і засувами.

      Швайкарт