«при надії» повинна знати увесь кодекс правил поведінки, котрий не стільки тичеться до її власного здоров’я, скільки майбутньої дитини та людей, з якими має діло, сільського етикету тощо. На своє ж здоров’я, гігієну свого часу не звертається жодної уваги. Досить байдуже відносяться до найелементарніших вимог акушерства. Баба повинна знати, що її не мона іти за куму, не мона брати нічого в хвартух, бо на дитині буде осипка, немона переступати собаку або кота, змивати стол або лаву, виливати чого-небудь через вікно, бо дитина буде вонітувати (і т. д., що не можна робити. –
І.
І.
). Не всяка покличе бабу бранку зоздалегідь, а лише як починаеться акт родин. Баба – це людина теж несвідома в акушерських справах, але вона знає замовити, та все, що полагається в той час. Дещо вона мо допомогти своєю порадою. Бранки, звичайно старі баби, що вже дітей часі не можуть мати. До неї відносяться з повагою. Бранки називають бабунею; вона стає ніби крестною. Батьки її внуків повинні нести бранці вечеру, а на Великдень – калачі. Бранка дістає диктаторські права; її родилля повинна слухати, щоб вона не сказала. Буває так, що дитина довго не може народитися, до бранка дає роділлі пляшку й каже її що є сили дмухати; як це не допомогає, то потрасає: ставить стола посередині хати й обводить роділлю три рази, переводить три рази без хати, дає свячену воду. Як появиться на світ дитина, то бранка бере звичайного ножа, часом навіть не обтертого як слід і одрізує пупа. Вона пильнує лиш, до чого б обрізати. Одрізують до кружілки, голки, шоб пряла та шила добре, до книжки, шоб учоний був, але це рідко. А зав’язують матірчатим прадівцем; плоскінним не мона, бо плоду не буде. Як вродиться неживе, то обкладають румнянком. Перед цим бранка повинна замовити: «Врано-князю, я тебе замувляю і заклинаю. Стань субі на місточку і на своєму крісличку. Я сукіру маю і я тебе заклинаю». Бере сокиру і христить роділлю гостьрійом, за пазуху затинає голку, а в колиску кладе свячену воду, зілля й ножа. Ніж або взагалі всяка сталь вважається помічником від нечистої сили…
Бранка лишається коло роділлі день, а часом і більше, щоб помогти в роботі хатній, обійти слабу. Але часом слаба не потребує жодної помочі; через кілька годин вона сама злазить з постелі і порається. Бували випадки, що дитину мали в полі і приносили в хвартушку. Бранці дають кілька аршин полотна, муки або так чого. Плата невеличка, але бувають випадки, коли бранка вимагає і вівцю.[11]
ІІ. Коли одходить бранка, то цей день називається зливками. Це буває часом навіть на другий день, як коли. Рано того дня бранка бере кварту з водою, сипле туда порошка житай цю воду зливає на руки роділлі, примовляючи:
Воде, вудице, вудице Улянице!
Ти обчищаіш гори, каміня, куріня, крашіня,
Обчисть і породіллю!
Роділля дає бранці чарку (один килішок), булку хліба, 2 аршини полотна і 20 коп.[12]
ІІІ. …повивальная бабка призывается не всегда, а большею
