Етнологія для народу. Свята, традиціі, звичаі, обряди, прикмети, вірування українців. Ірина Ігнатенко

фактично всю відповідальність покладали на дівчину. Вона зазнавала суспільного осуду, зневаги, фізичного покарання. Окрім того, таку дівчину вважали соціально неповноцінною, «нечистою» й небезпечною для оточення, обмежували в пересуванні, спілкуванні тощо. Народжену нею дитину – байстрюка – утискали в правах порівняно із законно народженими дітьми, глузували з неї. Саме така неприваблива перспектива була дієвим фактором впливу, що утримував дівчат від дошлюбних інтимних стосунків. Окрім того, певним моральним гальмом слугувала народна віра в нещастя, катаклізми, усілякі лиха, які приносить іншим покритка та «нечесна» молода; уявлення про ритуалізований «правильний» перехід з одного соціального стану в інший (у поданому випадку через ритуал весілля); упевненість родини та соціуму в законних нащадках, а також релігійність, набожність українських дівчат.

      Важливо підкреслити, що одруження було однією з найголовніших життєвих стратегій як хлопців, так і дівчат, а ворожіння на шлюб та судженого стали невід’ємною складовою народних традицій. Особливо поширеними в Україні були дівочі ворожіння. У такий спосіб дівчата намагалися дізнатися, чи вийдуть вони цього року заміж, який статок, зовнішній вигляд, ім’я матиме майбутній чоловік. На цій традиції необхідно зупинитися докладніше.

      Ворожіння завжди відбувалися 7 грудня – на свято великомучениці Катерини, 13 грудня – на свято святого Андрія Первозванного (або Калити, як його називали в народі), 6 січня – на Святий вечір (переддень Різдва), 13 січня – напередодні свята преподобної Меланії (Меланки). Таким чином дівчата намагалися дізнатися, чи вийдуть вони цього року заміж, який статок, зовнішній вигляд, ім’я матиме майбутній чоловік.

      Прялка – пристрій для отримання нитки з вовни, льону, конопель тощо

      Гребінь – інструмент для чесання льону чи конопель. Одним із головних занять дівчат на вечорницях було прядіння

      Щоб дізнатися, чи вийдуть вони цього року заміж, дівчата робили так: вийшовши надвір, брали похапцем оберемок дров і заносили їх до хати, де рахували, чи парне число полін, чи ні. Якщо парне, то це віщувало швидке заміжжя дівчини, якщо ж ні, то вважали, що цього року вона заміж не піде. Таке ворожіння мало варіацію. Кидали на сніг насіння коноплі (на Поліссі – льону), а потім брали його в жменю та вносили до хати. Коли сніг розтавав, лічили насінини: парна кількість вказувала на те, що цього року дівчині судилося бути в парі, непарна – на те, що доведеться чекати наступного року.

      Також зрізали гілочку вишні. Якщо до Меланки (14 січня) вона зацвітала, то дівчина мала вийти заміж цього року.

      Окрім того, дівчата пекли коржики й клали їх (кожна свій) перед собакою, якого цілий день тримали впроголодь. Чий коржик собака з’їсть першим, та дівчина найшвидше й піде заміж. Якщо пес візьме коржик і десь його занесе, то це віщує, що дівчина, вийшовши заміж, поїде далеко. Поганою прикметою вважали той випадок, коли пес надкушував, але не з’їдав коржика.

      На сіновалі. К. Трутовський