Етнологія для народу. Свята, традиціі, звичаі, обряди, прикмети, вірування українців. Ірина Ігнатенко

тримається за рушник чи мотузки, прикріплені до стелі.

      Роль батька в основному була пасивною. Дочекавшись повитухи, він ішов із приміщення, де народжувала жінка, адже досить часто його присутність була небажаною.

      Щоправда, у найбільш архаїчних регіонах України – Поліссі та Карпатах – етнографи зафіксували відомості про обряд «кувада» – чоловічі «пологи». Окрім присутності та практичної допомоги, чоловік під час пологів жінки міг: а) реально відчувати пологові страждання; б) імітувати такий біль.

      Приміром, на Поліссі переказують, що колись за допомогою магічних дій досвідчені люди робили так, що на чоловіка переходили всі родові болі породіллі й страждав саме він, тоді як жінка народжувала лише фізіологічно, без усякого болю. Могли чоловіки й просто імітувати біль та страждання під час пологів жінки.

      Загалом символічних/магічних дій під час пологів було вдосталь. Приміром, під час переймів породілля розплітала коси, розв’язувала всі вузли, підіймала всілякі предмети. Вірили, що в такий спосіб символічно полегшать прохід плода, відкриють йому дорогу з «того» світу.

      Слід підкреслити, що під час пологів, окрім мануальних дій, великого значення надавали й лікуванню словом. Так, повитуха «шептала» на воду, попередньо перехрестивши її, а потім давала цю воду породіллі, щоб та ковтнула тричі, змочувала їй груди, живіт і лице, а решту виливала на порозі, який символізував межу між двома світами. Шептала повитуха, приміром, таке:

      Шла Божа Мати золотим мостом із золотим ключом.

      Срібною ниткою подпіралась із Сусом Христом зустрічалась:

      – Куда, Божа Мати, йдешь?

      – До (ім’я) рода шептати.

      Несе Божа Мати ключі на правой руцє.

      В церкві ворота відкриває і (ім’я) проход одкриває.

      Ви, кості-мості, розойдіться, що Бог дав —

      хлопчик чи дівчинка – на цей світ появіться.[10]

      Окрім магічних дій, повитуха використовувала й знання з народної медицини: давала пити настій із квітів жита, коріння лепехи, листя кропиви, пирію тощо; парила породіллю на гречаній соломі на печі, змушувала дути в пляшку, поїла братками (фіалкою триколірною); обкладала породіллю мотками пряжі з конопель та льону, вимоченими в теплій воді, обкурювала травами, зібраними на Івана Купала. Сакральні предмети – ікони, громична свічка, великодня просфора, свята вода, посвячений на Великдень мак – теж відігравали під час пологів велике значення. Зокрема, на живіт породіллі клали пояс, узятий у священика, чи рушник, посвячений разом із яйцями та м’ясом на Великдень.

      Посвячений на Великдень мак відігравав під час пологів велике значення

      Громнична свічка – важливий сакральний предмет, який використовували під час пологів

      Якщо пологи були важкими, то це пояснювали «карою Божою» за гріхи або недотриманням жінкою заборон, які накладали на неї під час вагітності. У таких випадках годилося

10

Записала Ірина Ігнатенко у с. Лука Житомирського району Житомирської області від переселенки із с. Рудня-Радовельська Олевського району Житомирської області.