Армагед-дом. Марина и Сергей Дяченко

депутатські секунди збігають безплідно й незворотно, як вода в пісок.

      – Ти хотіла сказати щось важливе?

      Лідка заплющила очі.

      – Так Щось важливе

      – Тоді приходь у зоопарк, – весело сказав депутат Зарудний, і Лідці здалося, що їй це почулось.

      – Що?

      – За годину в мене офіційна зустріч із директором зоокомплексу А потім буде вільних півгодини Ти давно була в зоопарку?

* * *Учениці молодшої групи5-Б класуСОТОВОЇ ЛІДІЇтвір на тему:«Звірі в живій природі. Зимовий ліс»

      У зимовому лісі ми бачили сліди зайця. Лапи зайця-біляка схожі на снігоступи. Широкі ступні, на яких росте хутро. Це дозволяє зайцеві не провалюватись у глибокий сніг і тікати від погоні.

      Тільки у ссавців тіло вкрите хутром або волоссям. Тільки у самиць ссавців виробляється молоко, яким вони годують дитинчат. У нашому заповіднику взимку встановлюють годівниці для диких звірів – зайців, білок, лосів. Хижаки – вовки та лисиці – виконують роль санітарів, винищуючи хворих та слабких тварин.

      Ссавці, як і люди, не здатні пережити апокаліпсис поза укриттям. Інстинкт самозбереження вказує тваринам шлях до Малих Воріт, і там вони ховаються від смерті. Поголів’я диких тварин після апокаліпсису скорочується приблизно вдвічі, але по-пу-ля-ція, що збереглася, здатна відтворюватися. Поголів’я свійських тварин (велика та дрібна рогата худоба, свині, птиця, хутрові звірі) скорочується втричі, а то й учетверо. Тому на початку нового циклу господарство відчуває нестачу продуктів тваринництва. Тому так важливо для економіки налагодити виробництво консервованого м’яса. Недоторканний запас зберігається в підземних коморах до початку нового циклу…

ОЦІНКА: три.ПРИМІТКА: не варто переписувати цілі фрази з підручника!* * *

      Давним-давно, років десять тому, коли всі вони, діти нового циклу, були справжніми маленькими дітьми, – тоді й зоопарк був величезний, туди ходили по черзі всі класи, всі школи, там проводили уроки живої природи, туди шикувалася черга на вихідних – із батьками, з цукерками, з повітряними кульками…

      Вона купила квиток – дорослий, звичайно. Десь у вогнетривких сейфах зберігаються до пори жовтенькі квитки з позначкою «дитячий» – їм іще довго чекати свого часу. При найкращому ході подій – іще років п'ять.

      Лідка неспокійно роззирнулася: так, біля директорського будиночка зграєю зібралися чорні машини. Значить, офіційний захід у розпалі.

      Алеї були майже порожні. Від клітки до клітки вешталися нечисленні закохані парочки. Один раз, смертельно налякавши Лідку, пройшла компанія незнайомих мутнооких хлопців. Хлопці не звернули на неї уваги – але вона ще довго озиралась і здригалася, стискаючи в торбинці непотрібний газовий балончик.

      У вольєрах походжали понурі лосі, дикі кози і ще якась рогата худоба, чиєї назви Лідка не зводила прочитати. Спершу вона вдавала, ніби їй настільки цікавий вигляд буйвола в процесі жування, що вона ладна споглядати його з години