Із сонцем за плечима. Поліська мудрість Пелагеї. Володимир Лис

вівсом потилицю чухає.

      – Одягай, Мотрунко, запаску, пуйдеш гусей пасти, хай хоч гусак на тебе подивиться, як така стидлива.

      – Корова у нас молочниця – цілий день на вигоні вибрикує.

      – Ще комар ни вкусив, а вже відро сліз назбирала.

      – Виглядала кума, а він псиська прислав, щоб на куму погавкав за вчорашні пироги.

      – Візьму-но я лозину, піду сама дочку сватати.

      – Гаврильцю, чого в тебе писок став, як рильце? Мо’, гороху чужого наївся?

      – У неї коса така, що й мурахи цілують.

      – Покличу місяця, щоб у відро заглєнув, ци я води принесла.

      – Так пити хочеться, що й добрий кусок сала з’їла б.

      – Розсокоталися, ніби Феську язикату побачили.

      – Як півень ни встереже, то курка і два яйця зразу знесе.

      – Так глєнула, що на другім силі горщики заторохтіли.

      – Така криклива, що й ворота дрижать.

      – Така гнівлева, що й двері бояться рипнути.

      – Посватався на чуже сило, а типер у свему на дівок заглядаєця.

      – Якби хто приніс пирога, то вона, може, й розчесалася б.

      – Сім верст до небес, та на восьмім додом дорогу все їдно згадаєш.

      – Чого то, кумо, ваш кум на вас вашим голосом вчора кричєв?

      – Ліпше прийдіть взавтра, бо сьогоднє ще не всі пироги доїли.

      – Жінка як тичка, зате чоловік у неї як бричка.

      – Сідайте, Параско, бо, певно, вже у вас язик стомився.

      – Та Явдоха така пройдоха, що й у болоті не замочиться.

      – Така пролаза, що й крізь мишачу нірку пролізе.

      – То ж так: хто за долею плаче, той сонця й літом ни побачить.

      – Як дівка ни на ту ногу встане, то парубок на неї ни так гляне.

      – Щось ви-те, куме, ни з того берега прийшли.

      – Як був квас, то й не було вас, а тепер квасило, то де вас носило?

      – Як наварив, Омельку, так і їж.

      – Принесіте, куме, риби, то й хліб до неї буде.

      – Кажеш, ти добрий? А ти-но руку пчолі настав.

      – Ліпше самому по дорозі йти, ніж удвох із гицелем.

      – Ранок – ото тобі й панок, як ни вспієш наробитись, будеш ввечері журитись.

      – Зимою день, як літом у комара ніс.

      – Робить, як комар, а їсть, як віл.

      – У нас стики того сіна, що коза за день з’їла.

      – Та так робить, що й мокре ліпше горить.

      – Йшов свататися, та об гарбуза спіткнувся.

      – Наївшися, напившися – гвавтоньки женитися. А як я зголодію, де ж я жінку подію?

      – Ганька за Грицем сохне, а Гриць і не охне.

      – Скіко м’яко ни стели, а самому твердо спати.

      – Скоріше ожениться солом’яний парубок, як вийде замуж ота кам’яна дівка.

      – Поле бачить, а ліс чує, де й Гаврило заночує.

      – Поволочився за багатою, а у вбогої та любої – уже дитей трійко.

      – Приніс відро чужого розуму, а хто пити буде?

      – Такеї буйні вітри у нього в голові, що сусідські ворота обломилися.

      – Дурного Гаврила й Параска побила.

      – Скільки б воду решетом ни носив – ни порозумнішаєш.

      – Порадив,