Закоханий привид. Марк Леви

на кухню: – Який потужний аромат!

      – Могла б просто подякувати, – гмикнув Тома.

      – Не чекай на подяку від жінки, коли даруєш їй квіти. Краще подивися, з якою турботою вона ставитиме їх у вазу. Хіба батько тебе не навчив?

      Тома відчинив дверцята холодильника й озирнувся до матері:

      – Можна взяти тарілку шинки?

      – Ох, ти просто геній романтичних розмов, любий. На щастя, сьогодні вечеряєш на самоті. Я маю на увазі зовсім сам, тому що в мене плани, і я не збираюся їх змінювати. Але я рада тебе бачити, лишайся, скільки забажаєш. Можеш навіть тут заночувати, якщо хочеш.

      Тома поставив тарілку на стіл і обійняв матір.

      – Щось не так? – ніжно запитав він.

      – Ти зараз мене задушиш, а ще мені лоскотно, – весело відповіла жінка, звільняючись із його обіймів. – А що непокоїть тебе?

      Жанна стала навшпиньки і зняла вазу з полиці.

      – Ти хвилюєшся через концерт? Ми вчинимо як завжди. Щоб не додавати тобі страху, я вдам, ніби не прийду. І, як добра мати невдячного сина, який не забронював мені місця в першому ряду, розчинюся в глибині зали.

      Утомленим, але водночас змовницьким жестом Тома витягнув з кишені два квитки.

      – Один для тебе, а інший – для Колетт. Але попроси її не аплодувати після кожної частини, це збиває з пантелику.

      – Зроблю все, що мені до снаги, – пообіцяла Жанна.

      Мати забрала квитки й заховала їх під халат.

      – Ти так і не сказав, чим я завдячую такому розмаїттю квітів. Букет неймовірний! – мовила вона, нарешті його прилаштувавши. – Але аромат надто сильний, тому я не ставитиму його в спальні. Не ображайся.

      – Сьогодні минає п’ять років, відколи тато залишив нас. Я не знав, чи ти про це згадаєш, але подумав, що краще прийти до тебе…

      – Синку, це тебе він залишив п’ять років тому. Від мене він пішов значно раніше, тому всі ці роковини дуже мало важать для мене.

      – Тобі вже варто переодягнутися, – запропонував Тома. – Не знаю, які там у тебе «плани», але час спливає.

      – Якщо тобі нудно розмовляти зі мною, іди вечеряй на кухню, – мовила Жанна і вийшла.

      Тома дивився, як мати зникає в коридорі квартири в стилі Осман3, де він виріс. Чоловік накинувся на тарілку з шинкою і скористався миттю самотності, щоб перевірити повідомлення. Філіпп розповідав, що нового на зйомках, скаржився на сніг і на проблеми з командою, яка не знала жодного слова ні французькою, ні англійською. Проте Варшава чарівна, а полячки – ще кращі. Тома й не думав сперечатися: минулого року його запросив виступити польський оркестр філармонії. У піаніста лишилися найкращі спогади про той концерт (а ось про готель – трохи гірші). Він любив їздити в турне, адже це була нагода побувати в усьому світі й познайомитися з музикантами з різних країн. Однак кар’єра соліста мала свої наслідки для особистого життя. Якось у нього був пристрасний роман зі скрипалькою із Сицилії Анною, з якою він познайомився два роки тому під час італійського турне. За півроку їм вдалося насолодитися