У вогні плавильника. Срібло. Ганна Гороженко

світлосте, може, заберемо Роставицю собі?

      – Ні, контрактів треба дотримуватись, чи ти цього не знав?

      Жінка хотіла ще щось додати, але у вухах різко зашуміло, мряка застелила очі і княгиня відчула, як тіло її мліє. Ротмістр ледь встиг підхопити зблідлу господиню, яка вже падала з коня.

      Отямилась жінка в траві, її оточили вірні гайдуки.

      – Треба повертатись, Ваша світлосте.

      – Залиште тут наших людей, поки не приїде варта Софійського монастиря.

      Пані підвелась і ледь вмостилась у сідло. Вона відчула, як її нудить. Стала згадувати, що це вже не вперше. «Невже я вагітна? За що така кара? Більше місяця з часу нападу на Черемошку… значить, буде адамове дитя… брата мого чоловіка… Ні, це не може статись». Діставшись дому, княгиня звеліла служкам налити в купальню гарячої води, майже окропу. Знала вона – жінки-челядниці розгадають її таємницю, а тому заборонила розповідати будь-кому, що відбуватиметься в Ружині наступні кілька днів.

      Розділ XIV

      Анна Корецька нервувала. Ніяк не могла обрати, який комір фрез більше пасував би до її вбрання – чорного з дрібними перлами та золотими ланцюгами. Вона має прибути до королівського палацу за годину і вже мусила виїхати, але все ще стояла перед люстром у мідній оправі. Служка, побачивши нервування княгині, принишкла – ніколи свою сувору пані такою розгубленою не бачила. Анна почала глибоко дихати – вдихала і повільно видихала. Голова від того світлішала.

      – Давай той, що поменше, – нарешті звеліла господиня, і челядниця заходилась пришивати до цупкого єдвабу охайний невеликий комір із вузькою смужкою мережива.

      Нарешті вбрання було готовим і можна було їхати. Вже на порозі княгиня застигла, розвернулась, підскочила до скрині і витягнула щось звідти, та так швидко, що покоївка не встигла розгледіти. Потому господиня помчала до почту зі своїх гайдуків.

      Анна їхала в кареті у напрямку королівського палацу – вона здогадувалась: її поява при дворі мало кому сподобається. Чоловік, як дізнається про те, що без його дозволу вона наважилась приїхати до Варшави, буде лютувати. Але що там Юхим – всі при дворі будуть вражені своєвільною жінкою, для якої правила неписані. Підтримки Корецька вирішила шукати у найближчої до короля особи – фаворитки, яка насправді й править Річчю Посполитою. Без поради Урсули Маєрін Сигізмунд жодного рішення не ухвалює. Королівські піддані ненавидять німкеню Урсулу, яка всюди встромлює свій довгий ніс, але будь-які питання все ж таки вирішують у її покоях. Сімнадцять років величезною країною править з опочивальні коханка короля. Урсула прибула до двору разом з іншими фрейлінами шістнадцятирічної Анни Австрійської, якій судилось вийти заміж за Сигізмунда та стати королевою Речі Посполитої. Але в чужу країну їхала Урсула із секретними настановами матері, королеви Марії-Анни Габсбург, імператриці Священної Римської імперії. Серед речей в її крихітній дорожній скрині було лише кілька суконь, зваблива білизна та документи на несправжнє ім’я. Урсула – насправді