Бог-Імператор Дюни. Фрэнк Герберт

лідера, – сказала Сіона.

      – Він уже знав! – Голос Топрі таки зірвався на писк.

      – Які конкретні частини Усної історії наказано вам переглянути? – спитала Сіона.

      – Нууу… про династію Атрідів.

      – А зараз ви думаєте, що знаєте, чому мене зараховують до бунтівників.

      – Усна історія достеменно розповідає, як він трактує всіх з династії Атрідів! – промовив Кобат.

      – Кидає нам короткий шнурок, а тоді притягує? – спитала Сіона. Її голос був оманливо спокійним.

      – Саме так він зробив із вашим батьком, – сказав Кобат.

      – А зараз дозволяє мені гратися в бунт?

      – Я лише посланець, – промовив Кобат. – Якщо ви мене вб’єте, хто передасть ваше послання?

      – Або ж послання Хробака, – зауважила Сіона.

      Кобат промовчав.

      – Думаю, ви не розумієте Усної історії, – сказала Сіона. – Також думаю, що ви не надто добре знаєте Хробака й не розумієте його послання.

      Обличчя Кобата спалахнуло від злості.

      – Що стримує вас від того, аби уподібнитися решті Атрідів, ставши милою слухняною частиною… – Кобат замовк, зненацька усвідомивши, що` вирвалося в нього в пориві гніву.

      – Черговим новобранцем внутрішнього кола Хробака? – закінчила Сіона. – Як Дункан Айдаго?

      Вона обернулася і глянула на Нейлу. Дві помічниці, Анук і Тав, насторожилися, але Нейла зберігала спокій.

      Сіона знову кивнула Нейлі.

      Виконуючи свої обов’язки, Анук і Тав зайняли позицію біля дверей, заблокувавши вихід. Нейла підійшла й стала поруч із Топрі.

      – Що… що відбувається? – спитав Топрі.

      – Ми хочемо знати все важливе, чим може поділитися з нами експосол, – відповіла Сіона. – Нам потрібне все послання.

      Топрі затремтів. На чолі Кобата виступив піт. Чоловік ще раз глянув на Топрі, тоді перевів увагу на Сіону. У цей один погляд наче розсунулася завіса, і Сіоні вдалося зазирнути всередину, розгледівши зв’язок між ними.

      Усміхнулася. Це лише підтверджувало те, що вона й так знала.

      Кобат завмер.

      – Можете починати, – сказала Сіона.

      – Я… що ви робите…

      – Хробак передав вам приватне послання для ваших панів. Я слухаю.

      – Він… він хоче розширити свій повіз.

      – Значить, сподівається ще більше розростися. Що ще?

      – Ми повинні вислати йому великий запас рідуліанського кристалічного паперу.

      – З якою метою?

      – Він ніколи не пояснює своїх вимог.

      – Це тхне речами, які він забороняє іншим, – сказала вона.

      – Собі він нічого не забороняє! – гірко відповів Кобат.

      – Ви робили для нього заборонені іграшки?

      – Я не знаю.

      «Бреше», – подумала Сіона, але вирішила не уточнювати. Достатньо знати, що знайшлася ще одна щілина в обладунку Хробака.

      – Хто вас замінить? – спитала Сіона.

      – Посилають небогу Малкі, – відповів Кобат. – Ви можете пам’ятати, що він…

      – Ми пам’ятаємо Малкі, – перебила вона. – Чому небога Малкі стає новим Послом?

      – Я не знаю.