Бог-Імператор Дюни. Фрэнк Герберт

Лето.

      Знову читання думок!

      – Коли ви її випробуєте, Владико? – Це питання постійно крутилося у свідомості, але зараз, промовивши його, Монео відчув страх перед ним.

      – Скоро.

      – Даруйте, Владико, але ви знаєте, як я боюся за благо єдиної дитини.

      – Інші пережили випробування, Монео. Ти теж.

      Монео ковтнув слину, згадавши, як йому відкрили Золотий Шлях.

      – Мене готувала мати. Сіона не має матері.

      – У неї є Рибомовки. У неї є ти.

      – Трапляються нещасні випадки, Владико.

      В очах Монео з’явилися сльози.

      Лето відвів від нього погляд, подумавши: «Він розривається між вірністю мені та любов’ю до Сіони. Яка зворушлива ця турбота про потомство. Хіба ж він не бачить, що все людство – моє єдине дитя?»

      Знову повернувшись до Монео, Лето сказав:

      – Ти маєш рацію, нещасні випадки трапляються навіть у моєму світі. Хіба ж це нічого тебе не вчить?

      – Владико, цього єдиного разу ви не могли б…

      – Монео! Ти ж не просиш мене, щоб я передав владу слабкому адміністратору.

      Монео відступив на крок.

      – Ні, Владико. Звичайно, ні.

      – Тож довірся силі Сіони.

      Монео розправив плечі.

      – Зроблю те, що повинен.

      – Сіону слід пробудити, аби вона виконувала обов’язки Атрідки.

      – Так, звичайно, Владико.

      – Хіба ж це не наша повинність, Монео?

      – Не заперечую, Владико. Коли ви представите її новому Дункану?

      – Спершу випробування.

      Монео глянув униз, на холодну долівку крипти.

      «Він так часто вдивляється в долівку, – подумав Лето. – Що він там може побачити? Тисячолітні сліди мого повозу? Ах, ні – це погляд у глибини, у королівство скарбів і таємниць, куди він сподівається невдовзі увійти».

      Монео знову глянув угору, на обличчя Лето.

      – Маю надію, що їй сподобається товариство Дункана, Владико.

      – Будь певен. Тлейлаксу передали його мені в неспотвореному вигляді.

      – Це тішить, Владико.

      – Ти, без сумніву, зауважив, що його генотип напрочуд приваблює жінок?

      – Таким було і моє спостереження, Владико.

      – Є щось у м’якій пильності його очей, у мужніх рисах, каракулевому волоссі, перед чим рішуче не може встояти жінка.

      – Як cкажете, Владико.

      – Ти знаєш, що зараз він із Рибомовками?

      – Мене поінформовано, Владико.

      Лето всміхнувся. Звичайно, Монео поінформовано.

      – Невдовзі вони приведуть його до мене для першого побачення з Богом-Імператором.

      – Я особисто обстежив кімнату для побачення, Владико. Усе готово.

      – Інколи я думаю, що ти хочеш мене ослабити, Монео. Зостав мені бодай щось.

      Монео спробував приховати напад страху. Схилився і відступив назад.

      – Так, Владико, але ж є певні речі, які я мушу робити.

      Відвернувся і поспіхом пішов геть. Лише підіймаючись угору ліфтом, Монео усвідомив, що вийшов до того, як його відпустили.

      «Він