Ворог народу. Генрик Ибсен

Потім ви мені повернете її.

      Говстад. Добре, добре. Я це зроблю. А наразі – бувайте здорові, пане лікарю.

      Лікар Стокман. Прощайте, прощайте. Побачите, як однаково піде.

      Говстад. Гм… побачимо. (Уклоняється й виходить через передпокій).

      Лікар Стокман(іде й заглядає у їдальню). Катрін! А, ти вже вернулась, Петро?

      Петра(заходить). Оце допіру повернулася зі школи.

      Фру Стокман(заходить у кімнату). Ще не було?

      Лікар Стокман. Петера? Ні. Але я чимало говорив із Говстадом. Він увесь захоплений відкриттям. Воно, бач, має далеко більше значіння, ніж я гадав раніше. І якщо б була потреба, то газета вся до моїх послуг.

      Фру Стокман. Ти гадаєш, що може бути потреба?

      Лікар Стокман. Зовсім ні. Але у всякому разі мимоволі почуваєш гордість, знаючи, що маєш на своїм боці незалежну пресу. Та й я думаю… у мене був старшина Спілки Домовласників.

      Фру Стокман. Так? А цей чого хоче?

      Лікар Стокман. Також підтримати мене. Якщо зайде потреба, то всі мене підтримають. Катрін, знаєш, що стоїть у мене за спиною?

      Фру Стокман. У тебе за спиною? Що ж там таке?

      Лікар Стокман. Об’єднана більшість!

      Фру Стокман. Так? А це добре для тебе, Томасе?

      Лікар Стокман. Авжеж, я думаю, що добре. (Ходить по кімнаті й потирає руки). О, як втішно бути в братерському єднанні з громадянами свого міста!

      Петра. І мати можливість, тату, зробити так багато доброго й корисного!

      Лікар Стокман. А ще як додати, що для свого рідного міста.

      Фру Стокман. Дзвінок!

      Лікар Стокман. Це, звісно, він. (Стукають у двері). Прошу!

      Бурмістр Стокман(заходить із передпокою). Доброго здоров’я.

      Лікар Стокман. Просимо до хати, Петере.

      Фру Стокман. Добридень, брате. Як ся маєте?

      Бурмістр. Дякую, помаленьку. (Звертається до лікаря). Учора після роботи я отримав твою доповідь щодо водогінної системи нашої водолікарні.

      Лікар Стокман. Ну? Ти прочитав її?

      Бурмістр. Прочитав.

      Лікар Стокман. І що ж ти на це скажеш?

      Бурмістр. Гм!.. (Кидає погляд убік).

      Фру Стокман. Ходім, Петро! (Обидві виходять у кімнату ліворуч).

      Бурмістр(помовчавши). Тобі конче треба було робити це своє дослідження потайки від мене?

      Лікар Стокман. Доки я не мав абсолютної певності…

      Бурмістр. Ти гадаєш, що тепер ти маєш її?

      Лікар Стокман. Ти ж тепер і сам переконався.

      Бурмістр. І ти маєш намір подати свою доповідь у Курортну Управу, як до деякої міри офіційний документ?

      Лікар Стокман. Авжеж, треба ж зробити щось і не відкладати.

      Бурмістр. Ти у своїй доповіді, своїм звичаєм, уживаєш дуже сильних висловів. Так, між іншим, ти кажеш, що в нас відбувається хронічне отруєння наших гостей.

      Лікар Стокман. Але, Петере, як же можна інакше сказати? Ти подумай тільки: заражена вода для внутрішнього