Мелодія кави у тональності кардамону. Наталія Гурницька

тоді розпочнуться справжні проблеми. Хоч би вуйко не шукав її тут.

      Підвівшись із ліжка, вона підійшла до вікна і, відхиливши фіранку, визирнула на подвір’я. На вулиці світило яскраве сонце і блиск снігу спочатку засліпив їй очі. З хвилину вона постояла, звикаючи до денного світла, тоді розчинила вікно й обережно висунулася назовні. За ніч сніг позасипав усе подвір’я, пригнув донизу гілки дерев та кущів, зламав при корені маленьке деревце, проте жодних слідів чужої присутності не виявив. Її тут не шукали. Зрештою, чого б мали шукати?

      Анна трохи глибше вдихнула холодне морозне повітря і відчула, що їй стає легше. Навіть у голові прояснилось. А може, нічого страшного ще й не станеться? Жодній людині нічого наперед не відомо. Хто знає, що очікує їх із Адамом? Може, все завершиться добре.

      Раптовий порив вітру приніс у кімнату рій сніжинок, і вони закружляли у неї над головою. Прослідкувавши поглядом, як сніжинки повільно осідають на її одяг та волосся, Анна підставила їм долоню. Кілька холодних сніжинок впали їй на пальці й від тепла долонь перетворилися на краплі води. Слабо усміхнувшись, вона струсила їх із себе і знов перевела погляд на засніжене подвір’я. А що, власне, вона втрачає, залишаючись тут? Постійні сварки вдома? Те, що мусила б жити з нелюбим чоловіком та народжувати йому дітей? Осудливі погляди знайомих?

      Відчувши, що мерзне, Анна зачинила вікно і відступила вглиб кімнати. Усе. Досить. Нема потреби вистуджувати покій, і без того тут прохолодно, а незабаром стане по-справжньому зимно. П’єц же не розпалиш.

      Вона тугіше зашнурувала корсет і, накинувши на плечі кожушок, вийшла на кухню.

      Боячись виявити свою присутність, розпалювати вогонь у печі не наважилася, а тому мусила задовольнятися холодними стравами, які приготувала з того, що знайшла у креденсі та на поличках у комірчині. Ще з годину витратила на те, щоб трохи роздивитися помешкання, і врешті, зрозумівши, що декілька днів вона тут протримається, трохи заспокоїлася і присіла на лаву. Довго сидіти без руху не змогла – почала мерзнути і мусила повернутися до спальні. Зараз помешкання з кожною годиною вистигає дедалі дужче, а що буде завтра? Якщо у найближчі дні Адам не повернеться додому, холод стане для неї справжньою проблемою. Можливо, навіть доведеться посеред ночі розпалити вогонь у печі.

      Від нічого робити Анна підійшла до дзеркала і почала уважно вивчати своє відображення. Виглядала вона не найкраще, проте ще гірше виглядала її сукня – місцями подерта, з масою якихось плям незрозумілого походження. Добре, що хоч не надто сильно її порвала. Ще можна зашити. Зараз відшукає голку та нитки і саме цим сьогодні займатиметься. Потім ще треба приготувати щось поїсти.

      Вечеряла Анна вже у цілковитій темряві. Навпомацки прибрала за собою і знов повернулася до спальні. Звично помолившись перед сном, почала роздягатися, а тоді, відчувши, що в самій лише тоненькій сорочці та панталончиках їй так зимно, що аж зуби від холоду починають цокотіти, вона якомога швидше пірнула у ліжко і натягнула ковдру по самі очі. Почувалася