Пер Ґінт. Генрик Ибсен

Балакай з дурнем!

      (повертається до інших, жених біжить через двір)

      Парубок: (вибігає з двору)

      Агей, дівчата! Чимраз веселійте –

      Іде Пер Ґінт!

      Коваль: (що саме надійшов) А хто ж його просив?

      Кухар: Ніхто (іде в хату).

      Коваль: (до дівчат) Як прийде, то ви ні чичирк!

      Дівчина: (до другої)

      Прикиньмось, наче ми його й не знаєм!

      Пер Ґінт: (входить розпалений, повен життя, стає серед двору і плеще в долоні)

      Котра з вас краще всіх дівчат гуляє?

      Дівчина: (до якої Пер підходить)

      Я – ні.

      Друга дівчина: (так само)

      Я теж ні.

      Третя: Я? Нізащо у світі.

      Пер Ґінт: (до четвертої)

      Ходи хоч ти, нім краща навинеться.

      Дівчина: (відвертається)

      Часу не маю.

      Пер Ґінт: (до п’ятої) То хоч ти ходи!

      Дівчина: (збирається йти)

      Додому мушу…

      Пер Ґінт: Як? Тепер до дому?

      Коваль: (пів голосом до Пера)

      А глянь, гуляв зі старим…

      Пер Ґінт: (повертається до одного зі старших)

      Гей, бадю!

      Котра з дівчат свобідна ще?

      Мужчина: Шукай!

      Пер Ґінт раптом тихне; загуканий, стривожений дивиться на людей довкруж. Усі дивляться на нього, але ніхто не обзивається. Він наближується до другого гурту. Але, куди він не підійде, там розмова тихне, як тільки відвернеться – усі сміються йому вслід.

      Пер Ґінт: (до себе)

      Думки мов стріли, а слова мов змії

      Печуть мене; очі палить це презирство!

      Пригинцем іде повз тин. Сольвейга з малою Гельгою входять на подвір’я разом зі своїми батьками

      Один мужчина: (до другого, поблизу Пер Ґінта)

      Сторонські люди.

      Другий: Ті, що там?

      Перший: Із заходу.

      Пер Ґінт: (заступає дорогу тим, що прийшли, показує на Сольвейгу й питається її батька)

      Чи можна брати дочку твою гуляти?

      Мужчина: (лагідним голосом)

      Охоче, тільки мушу привітати,

      Як звичай каже, господарів хати.

      (Ідуть у хату)

      Кухар: (подає Пер Ґінтові чарку)

      Коли прийшов, то випий на здоров’я.

      Пер Ґінт: (не перестаючи дивитися за новими гістьми)

      Спасибіг, пити не прийшов. Спасибіг.

      Кухар: (відходить. Пер Ґінт дивиться на хату й усміхається)

      Така невинна, чиста, наче ангел!

      А як вона спустила погляд вниз,

      За плахту мами держучись, в руках

      У неї бачу молитовник. Нуко,

      Погляну зблизька!

      (Хоче йти в хату)

      Парубок: (виходить із кількома іншими з хати)

      Гей, Пер! Додому йдеш і не гулявши?

      Пер Ґінт: Не йду додому.

      Парубок: Так чого ж тікаєш?

      (Бере його за плечі, щоб повернути кругом)

      Пер Ґінт: Іди до чорта!

      Парубок: О, Коваля боїшся?

      Пер Ґінт: Його боятись?

      Парубок: