Пер Ґінт. Генрик Ибсен

міх

      Вниз із криші й буде сміх.

      Оза: Ти, гільтаю!

      Пер Ґінт: Без образи!

      Оза: Ти кобольде[13], ти потворо!

      Пер Ґінт: Посоромтесь!

      Оза: Тьху!

      Пер Ґінт: Не краще

      Дать опрощення в дорогу?

      Не дасте?

      Оза: Хиба, що буком.

      Пер Ґінт: Коли так, я ждать не можу.

      Прощавайте! Але ж, гей –

      Що ви вдієте тим стуком?

      Скорше впадете.

      (Іде геть)

      Оза: Ах, Пер!

      Чорт би з тебе шкуру дер!

      Геть пішов собі! Мені

      В голові, мов у млині!

      (Кричить)

      (Дві старі жінки з мішками на плечах йдуть доріжкою з гори попри млин)

      Перша жінка: Хто кричить там?

      Оза: Та ж це я!

      Друга жінка: Оза! Глянь – сягла високо!

      Оза: Тут нема на що дивитись –

      В небо пташкою полину!

      Перша жінка: Щасть вам, Боже!

      Оза: Гей, драбину!

      Злізти хочу! Ах, той Пер!

      Друга жінка: Син ваш?

      Оза: Можете тепер

      Рознести сплітки про нього.

      Перша жінка: Радо.

      Оза: Вниз здійміть мене,

      В Гегштадт душком побіжу!

      Друга жінка: Він є там? То будьте раді –

      Вже коваль йому утне!

      Оза: (заламує руки) Боже милий! Що то буде,

      Як вони його уб’ють?!

      Перша жінка: Га – у смерті довгі руки –

      Хто призначений, той – гинь!

      Друга жінка: Вона вискочить зі шкіри.

      (Кричить вгору)

      Айвінд! Андерс! Ну-ко гляньте –

      Чоловічий. голос: Що такого?

      Друга жінка: Озин син

      Посадив стару на млин.

      II. Картина

      Невеличкий горбок, вкритий кущами й бур’яном. Углибині, відмежована тином, біжить дорога. Пер Ґінт іде стежкою згори, швидко підходить до тину й дивиться на краєвид.

      Пер Ґінт: А ось і Гегштадт! Митю буду там.

      (Переступає тин і замислюється)

      А що як Інгрид не сама?

      (Притуляє до очей руку щитком й дивиться вдаль)

      До чорта –

      Кругом аж чорно від гостей весільних!

      А, може, краще вернуся назад?

      (Переступає тин)

      Усі сміються в очі й поза очі,

      Що жаром весь здіймаюся нераз.

      (Відходить на кілька кроків від плота й, не замислюючись, обриває з гілки листки)

      Хоча би чарки відкіля допастись,

      Або нишком непомітно прокрастись

      Непізнаним! Ох, той чортівський сміх!

      (Раптом роздивляється навсібіч, мов переляканий, і ховається в кущі) Кілька людей із клунками переходить повз у бік весільного двору)

      Перший мужчина: (в розмові)

      П’яниця батько, мати злізла з глуздів…

      Перша жінка: Яка пань-матка, такий син – ледащо.

      (Люди проходять далі. Пер Ґінт виходить із кущів і дивиться вслід за ними з паленіючим обличчям)

      Пер Ґінт: Невже про мене це плелось?

      (З вимушеним жестом)

      Байдуже!

      Мені

13

Підземний злий дух, гном, який шкодив рудокопам і металургам (прим. ред).