Голова з площі Пігаль. Андрей Кокотюха

відкараскатися він, бо справді не кортіло, особливо після нинішньої зустрічі з редактором.

      – Ви краще!

      – Ви – герой, справжній!

      – Не той, який у кіно!

      Медсестри щебетали наввипередки, не лишаючи Кошовому жодних шансів для відступу. Він розмашисто підписав своє обличчя, відразу – вдруге, втретє, вчетверте. Шарлот на цій виставі була глядачкою, й видовище її явно тішило. Нарешті медички розлетілися, одна з них підхопила нарциси, аби знайти для них вазу. Щойно за останньою зачинилися двері, Клим підморгнув, наблизився до ліжка, нахилився, прийняв від мадемуазель смачний поцілунок.

      – Не розумію, чому ми ховаємося, – промовив потім, відсторонившись. – Ти ж перша сказала, що ми не знайомі.

      – Я сказала – знаю тебе, – поправила Шарлот. – Ти мій прихильник. Один із багатьох. Нічний сторож у кабаре має право бути прихильником однієї з танцівниць.

      – Кращої артистки, – нагадав Кошовий. – І ти знаєш, я не компліменти кажу, не перебільшую. Про твій номер таке писали й до нашого близького знайомства.

      – Там більше, – завважила вона. – Не вітаються близькі стосунки артистки кабаре з нічним сторожем. Ще й старшим від неї на двадцять років, ще й апатридом, якому треба продовжувати carte d’identitе́ d’е́tranger[28]. Хазяїн попереджав нас – жодних амурів на робочому місці. Кожна підписала папір. Ми ж не хочемо, аби мене вигнали.

      – Ти знайдеш роботу.

      – Ага, героїня першої шпальти, – гмикнула Шарлот. – Жертва, урятована не знати ким. Не ображайся, Клименті, але…

      – Та я на таке давно не ображаюся, – відмахнувся Кошовий. – Мене інше цікавить. Як у нас далі все могло скластися. Чи не могло?

      – Ти задля цього прийшов? Чи просто навідати?

      – Не повіриш: саме два дні тому хотів запитати тебе.

      – Замість того вгатив мені кулю в стегно, – дівчина реготнула. – Бач, а я журилася: ляжки, мовляв, товсті.

      – У тебе там м’язи.

      – Ти знав, куди цілити.

      – Аби не мацав до того потрібні місця тим же, чим тримав револьвер, – Клим розкрив долоні, поворушив пальцями.

      – Фе, безсоромний, – Шарлот грайливо показала кінчик язика.

      Відверту розмову перервала поява медсестри – та урочисто внесла порцеляновий глечик із нарцисами.

      – Дозвольте відкланятися, мадемуазель, – тон Кошового знову став ввічливо-світським.

      – Вже йдете? Так скоро? – це спитала медичка.

      – Месьє має справи, – спокійно пояснила Шарлот. – Але ж ми вдячні йому й чекаємо в гості знову. А я, до речі, нарешті матиму нагоду прочитати ось цю скандальну книгу.

      Аж тепер Клим побачив на тумбі біля ліжка примірник «Пацанки»[29].

      – Якщо дозволите, мадемуазель, я почитаю після вас, – цвірінькнула медсестра, ледь червоніючи. – Я швидко читаю, з лікарні не винесу, не хвилюйтеся.

      – Та можете взяти додому, – Шарлот знизала плечима.

      – Не можу, – дівчина раптом перейшла на шепіт. –

28

Carte d’identitе́ d’е́tranger – Буквально: щоденна картка. На описаний час – документ, що дає дозвіл іноземцю на проживання в чужій країні без документів. Продовжується на термін від 6 місяців до 10 років.

29

…примірник «Пацанки» – «La Garçonne» (1922): скандальний роман Віктора Маргеріта (1866–1942). Буквальний переклад – «Дівчина-хлопець», гендер французькому слову garçonne (хлопець) надає артикль la, який додається у французькій мові до слів жіночого роду. Інші варіанти назви «La Garçonne» – «пацанка», «мужланка», «холостячка». За сюжетом молода жінка після зради коханого коротко стриже волосся, поводить себе як чоловік та починає сповідувати принципи вільного кохання.