Голова з площі Пігаль. Андрей Кокотюха

виправився Куртуа. – Як редактор масової газети, найнятий її власником, я мушу зважати на подібні моменти. Ви щойно припустили, що я ображуся, назви мене хтось німцем. Чи бельгійцем. Так, це буде помилка. Але в глобальному масштабі – ні, бо походження й громадянство визначається державою. Німеччина є. Бельгія – є. Таким чином, є німці й бельгійці. Що таке Україна, чи є така держава на карті світу? Відповідь ви знаєте… – Редактор легенько хлопнув у долоні. – По очах бачу, пояснення вас не влаштовує. Обурює, викликає цілком зрозумілий мені, повірте, внутрішній опір. Я виклав своє бачення, не більше. Бо, – він підніс пальця догори, – є інший, більш приземлений аспект. Навіть якщо українці як етнос справді існують, про них наші читачі нічого не знають. Щоденна газета, месьє Кошові, не займається просвітництвом. Слово «поляк» чи «росіянин» у заголовку звучатиме зрозуміліше. Люди платять сантими за зрозумілі заголовки. Чи ви думаєте позиватися через те до суду?

      Останнє питання виглядало явно знущальним.

      Праве віко Кошового зрадницьки сіпнулося.

      – Не будете виправляти помилку? – Клим знав, що почує.

      – Не бачу помилки.

      – Скільки тут коштує пастіс?

      – Частування – презент. Прийміть його і як моє приватне вибачення.

      – Хочете правдиве зізнання? – Кошовий підвівся. – Цими останніми словами ви зупинили мене від того, аби вилити ось це у ваш писок.

      Поки Жульєн Куртуа перетравлював почуте, Клим підвівся.

      Зміряв редактора втомленим поглядом.

      Пішов геть, залишивши недопиту чарку на столику поруч із газетою.

      Розділ 2

      Страшна помста мадам Лоран

      Назад на Сіте вертався тим самим шляхом, і завернув на площу Луї-Лепін.

      Тут, недалеко від Нортр-Даму, аромати довкола Ринку квітів[26] створювали у поки що сірому сльотавому Парижі острівець вічної весни. Зараз, у бідній день, для повноти картини тут бракувало лише пташиного співу – насолодитися ним можна було щонеділі, й Клим останнім часом намагався не втрачати такої нагоди.

      Не думав, що потягне на щось подібне.

      До, а тим більше – під час війни Кошовий не знаходив у своїй душі аж таких романтичних струн. Щоправда, свого часу Бася Райська відшукала, вони звучали незнаними раніше нотами під її вмілими тонкими артистичними пальчиками. Та після її смерті струни обірвалися, а те, що потім виникло в нього з Магдою Богданович, виглядало швидше проявами зрозуміліших, природних інстинктів. Вони пробуджуються, коли двоє самотніх людей у важкий для обох час намагаються знайти захист і спокій, нехай дуже умовний.

      Хоча Магда раптом нарікала: навіть у моменти найтіснішої, інтимної близькості, коли вже досягаєш піку вдоволення чи лежиш потому, тяжко й нерівно дихаючи, від нього не дочекатися потрібних слів. Клим або віджартовувався, або навіть огризався – хіба в такі моменти потрібні слова… І взагалі, їх вигадали поети, здебільшого нездалі, аби морочити голови жіночкам та домагатися всього, чого інші, раціональніші чоловіки, домагаються

26

…аромати довкола Ринку квітів – Ринок птахів і квітів (Marché aux fleurs), найстаріший подібний ринок у Парижі, заснований більше 200 років тому. Місце під нього виділено особисто імператором Наполеоном. Птахів почали продавати наприкінці ХІХ століття.