Весела наука. Фридрих Вильгельм Ницше

ліпше день по дню.

      В разі ж чого, я натхнення

      Учерпну з рецептів неньки,

      Й оновлю своє меню.

2На щастя

      Як пошук той мене втомив,

      Знаходить я навчався:

      Мене раз вітер зупинив —

      З вітрами я й подався.

3Страхи

      Вглиб копай, і там знайдеш

      Джерело таємне!

      Неук скаже: «Не діждеш —

      В глибині геєнна!»

4Діалог

      А. Я хворів? Чи я одужав?

      Не збагну, хоч як напруживсь,

      Хто був лікарем моїм?

      B. Ти зцілився, так, мій друже:

      Здоровий, хто забуть зумів.

5До доброчесних

      Наші чесноти також нехай би були легконогі —

      Як вірші Гомера, – приходячи, знов потім йдуть собі геть!

6Світова розсудливість

      Не стій на споді сотню літ!

      Не пнись у вись сувору!

      Найкраще оглядати світ

      Із пів дороги вгору.

7Вадемекум — Вадетекум

      Чарують мова й стиль мої,

      У слід ступаєш ти мені?

      Наслідуй звичаї свої:

      За мною йди – без метушні!

8Скинувши третю шкуру

      Вже шкіра репає стара,

      Нова потреба млоїть

      Змію в мені, що так жада

      Грудок землі глевкої.

      Повзу в траві між камінців,

      Мій голод недаремний:

      Тебе саму я завжди їв,

      Зміїна страво, земле!

9Мої троянди

      Мій талан вам щастя зичить,

      Щастя всіх до щастя кличе!

      Хто моїх троянд насмиче?

      Ви на те пригніться нижче

      В чагарях, між гострих шпичок —

      Часто пальці тут калічать!

      Бо талан мастак дражнити!

      Щастя любить роздрочити!

      Хто моїх троянд насмиче?

10Недбайло

      Я розливаю й розбиваю,

      І ви мене звете недбайлом.

      Таж всяк, п’ючи, б’є й розливає,

      Коли по вінця наливає —

      Та на вино не нарікає.

11Згідно з прислів’ям

      Зійшлись ніколи і щодня

      Гостро й м’яко, сон і яв,

      А також розум і дурня;

      Чудний банальність обійняв —

      Всім цим був, єсьм і буду я,

      Голуб, змій, а ще свиня!

12До світлолюба

      Щоб не зморити глузд і очки,

      Біжи за сонцем по тіньочку!

13Для танцюристів

      Ковзанки гладь —

      То благодать

      Тому, хто вміє танцювать.

14Славний

      Миліша й ворожнеча цільним брусом,

      За дружбу, склеєну із куснів!

15Іржа

      Іржа потрібна теж —

      Самої гостроти замало,

      Щоб: «Надто молодий іще!», —

      Тобі не заявляли.

16Вгору

      «Як подолати верхів’я круте?»

      Вгору дерись і не