Смерть Юди. Роман Іваничук

з новими виявами історичного процесу – нічого не вдієш, історія перемінна. Але людина має право належати лише сама собі – якщо не дасть себе з’їсти левові або не обжереться ним. Думаюча людина має силу порвати всі зв’язки з традиціями і заснувати свій власний самостійний світ!

      – Це правда, – піддавався Тома логіці Азазеля. – Як же то страшно: бути причетним до створення нової віри, до витворення ідеї всезагальної любові, всесвітнього братства, мати можливість дати поштовх духовному розвиткові іншого народу і в той же час втратити себе і свій народ, який вважався обраним, а залишився без власної святині, мов жебрак на цвинтарі. То, може, і я спричинився до загибелі єрусалимського храму, пішовши за Христом будувати Храм його?

      – Не муч себе, Томо… Я тобі нагадав про власний і незалежний від ветхих традицій світ людини. Кожен може його запосягти. Та щоб досягнути цього, треба передовсім з’ясувати для себе, з якого народу ти вийшов, хто він – той народ і чи вартує твоєї жертви? Тобі легко буде це зробити: згадай лише долю юдея Ісуса, вивищеного твоїми родаками і розіп’ятого ними ж… Ви є народ із стадним гоном, який дивовижно легко переходить із стану захоплення до стану обурення – від «осанна» до «розіпни», ти мав змогу в цьому переконатися. Ви є народ, який не звик незалежно думати, а тому завжди знаходите простаків, які згодні думати за вас, і як наслідок – розумні слухають невігласів. Ви дозволили саддукеям підмінити біблійне тверезе мислення завченими фразами й охоче користуєтесь ними у всіх випадках життя… Ви, наївні й ліниві, заколисуєте себе баєчками про свою винятковість і вибраність – міфами, що м’яко душу лоскочуть, а кожну сміливу думку сприймаєте зі страхом і заздрістю, з ненавистю дивитесь на людину, яка виросла серед вас на голову вище. Що ви вчинили з Ісусом?.. Ви є народ, який визнає пророка тільки тоді, коли він вивищується над вами на хресті, – о, тоді ви готові стати поруч з ним одесную чи то ошуйцю, і нікого з вас досі, крім Юди, не замучила совість! Ха, а найбільший пошанівок мають у вас крикуни і демагоги, які багато обіцяють і нічого робити не вміють – крім, хіба що, кривавої різні: ти ж сам бачив, до чого довели Єрусалим зелоти. Як же може думаюча людина вважати себе клітиною такого народу? Ганьба!

      – Я згоден з тобою, хоч мені це й боляче слухати, – все більше піддавався Азазелеві Тома, проте спробував-таки оборонятися. – Гірка це правда, але ж ніхто інший, а гебрейський народ зумів зберегти себе і в єгипетській, і у вавилонській неволях… А хто народив того, на голову вищого за всіх людей, Ісуса, – який народ на таке спромігся, хто ще поніс нову релігію по всьому світу? Греки? Ні, замкнулися в собі із своїми смішними богами, створивши захоплюючі казочки для дітей. Сколоти? Теж ні: назвали іменами боженят різні з’яви природи, і на цьому їх пізнання духовного світу закінчилось. Самаритяни, що поклоняються й досі Ваалу і зневажають Яхве, який віддав Мойсеєві з правдами віри скрижалі? Тільки юдей