Название | Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 1. 1839–1857 |
---|---|
Автор произведения | Группа авторов |
Жанр | Биографии и Мемуары |
Серия | Бібліотека української літератури |
Издательство | Биографии и Мемуары |
Год выпуска | 2020 |
isbn | 978-966-03-8951-9, 978-966-03-9123-9, 978-966-03-9124-6 |
Забыла в предыдущем письме сказать Вам, что я очень обрадовалась Вашему доброму расположению к моей «Девочке». Если будете весною к нам, я, может быть, дам ее продолжение. Не пугайтесь частым моим письмам; вперед я, может быть, очень долго не буду к Вам писать. Завтра надобно к Вам послать деньги, и этот случай – причина моему письму, которое будет, я надеюсь, принято Вами, как оно написано, т. е. с чувством братского радушия. Прощайте, да будет благодать святая над Вами.
Вам искренно преданная
Варвара Репнина.
3-го июля
1844-го года,
Яготин.
45. О. М. Бодянського до Т. Г. Шевченка
9 липня 1844. Москва
Не сердився та, здається, і не сердитимусь на такого щирого козака, як пан Шевченко. І за що ж, і про що ж? А що я й досі мовчав на Ваше письмо, котре достав ще аж в половині мая, то, бачите, на те були деякії причини, між которими найбільша і найгірша – збори на Україну. От, думав собі, не сьогодні-завтра можна буде полинути на свою землю. Уже і свитка у мішку, і чобіт лишня пара на вірьовочці, і кобеняк витрушений, бриль вивітрений, а кийок з новим набалдашником. Тільки й діла стало, щоб то сісти та дмухнути: ан ба! Не можна да не можна, хоч собі трісни, як кажуть то, а все завізні. Ну, коли не можна, то ми й не турбуємся. Зістанемся до другого літочка, а між тим, пока воно надійде (бо, бачите, ще сьогорічне не сховалось), напишемо дещо тому завзятому Петембурцю, як якого дразнять, Кобзарю, чи поводарю усіх нас. От вже й година відложена після обіда у неділю щонайближчу. Аж ось вам, як з неба впало, Ваше друге письмо. От тобі й на, думаю собі, і хлоста з Петембурга! Читаю – ні, нема, а тільки збираються ще дати. Швидчіше ж за