Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 1. 1839–1857. Группа авторов

22-го дня,

      року 1844-го

      Генеральний старшина Вихтор Мочеморденко.

      Військовий ієсаул Яків Дибайло.

      На першому аркуші:

      Великоможному панові

      генеральному обозному

      Маркевичу

      добродієві

      Універсал

      в Туровку.

      33. М. А. Маркевича до Т. Г. Шевченка

      Близько 22 січня 1844. Турівка

      Не дуже гетьмануй,

      А більше кабануй,

      Мій навіжений чоловіче,

      Горілочку лигай,

      Да в пузо сало бгай,

      Да, й годі! А як чорт підтиче

      Тебе гетьмановать

      Да на старшин гукать

      З Мазепинською булавою,

      Тогді, Тарас, не плач:

      Бо не один деркач

      Московськой дужою рукою

      На срачецьці поб’ють

      Ще й плакать не дадуть.

      Смотри ж, Тарасе, схаменися:

      Горілочку лигай,

      Да салом заїдай,

      Да як нап’єшся – спать ложися.

Н. Маркевич.

      34. В. М. Забіли до Т. Г. Шевченка

      Початок лютого 1844. Борзна

      1844 по получении Записки, в тот день написано, а отправлено 21 Июня.

      За що ти лаєшся, Тарасу,

      Що не найшов в Борзні припасу,

      Якого ти тогді бажав?

      Сам ти такий, як мене лаєш.

      За що? ти, може, попитаєш:

      За те, що в хутор не забіг.

      Який же ти земляк? Який же ти писака?

      Неначе гнав тебе собака,

      Боявся день подаровать,

      Щоб побувать у мене в хаті,

      Щоб пісень вмісті заспівати,

      Якії серце нам гризуть.

      Ми б на бандурці забринчали,

      А циганчата б танцьовали,

      Хоч би вже з лихом пополам.

      Я б рад би був тобі, як брату,

      Якби забіг до мене в хату,

      Неначе б сваху шановав!!!

      В мене худоби дуже мало,

      Да ще б найшов горілку, сало!

      Із’їли б трошки й запили!

      Да розказав би дещо гарне:

      Про земляків, не іностранне,

      Бо я до язиків невдавсь.

      Дак ні!.. Зазнався, бач, з панами,

      А земляка дак і забув.

      Бодай тобі за сюю штуку

      Послали відьми отцю муку,

      Послухай, зараз іскажу:

      Борщу, вареників, ковбас, литівки,

      Сеньгі, чахоні і скумбрійки,

      З півгоду щоб не коштував.

      Щоб цілий день не пив горілки,

      Не довелось щоб і наливки

      Хоч раз один ковтнуть насміх,

      Да щоб приснилось: бужанина,

      В’юни, лоскірка і свинина

      З сметанкою, да із хрінком!!!

      Отії щі щоб їв ти руські!

      Отії совуси хранцюзькі!!!

      Що тільки в животі бурчать.

      Лютую я на тебе дуже,

      Тобі ж дак, може, і байдуже,

      Мене ж за серце зачепив!!!

      ……………….

      Іще скажу словце, Тарасу,

      Біда жить в світі без запасу,

      Грошима люде що зовуть.

      Я