Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 1. 1839–1857. Группа авторов

на Вас святой благодати. Верьте неизменной дружбе к Вам

      Варвары Репниной.

      10-го октя[бря]

      1844 г.,

      Яготин.

      На четвертій сторінці:

      Милостивому государю

      Тарасу Григорьевичу

      Шевченке

      в Академию Художеств

      в Петербурге.

      54. О. М. Бодянського до Т. Г. Шевченка

      25 жовтня 1844. Москва

      Еге, ж еге! То дуже погано, коли чоловік почне хату ставити, а глядь, чорт-ма матеріялу. Так і тута, пане добродію! Без грошенят та ще в Петенбурзі що-небудь робити дуже погано, а як кажуть, часто і зусім не можна. Послав би я Вам що-небудь за Ваші книжки, але ж коли б то вони продалися.

      А тож сьогодні був у того книжника, котрому їх віддав на продаж, а він каже, що ніхто нічогісінько не питає по цім товару. Тільки би то і продано, що штук сім-вісім усього гуртом. Не спитав котрих: чи тих, що по копі сріблом, чи що менше. А коли й по копі, то не дуже багацько того дива. Напишіть мені, чи нічого то, щоб тілько їх вислати, чи може, підождати до Вашого приїзду сюди, як Ви то кажете. Тоді вже візьмете самі їх, кільки їх не буде, чи то з приплодом, чи без приплоду.

      А щодо літописі, то її я вже не маю теперечки у себе. Навісний хазяїн взяв її ік собі, побачивши, що з нею не можна нашого брата так одурити, як би йому хотілося. Не знаю, що і як з нею започне, знаю тільки, що за дурницю ніхто нікому не стане робити, а тим більше у Московщині.

      По сій мові бувайте, пане добродію, живі та здорові! До бачення зо мною, як то кажете, у Москві.

      Ваш щирий земляк

      І. Бодянський.

      25-го окт[ября]

      1844 року,

      Москва.

      Стороженка, чую, немає у Варшаві, а там, десь на Україні блукає.

      55. Т. Г. Шевченка до Товариства заохочування художників

      Жовтень 1844. С.-Петербург

      В Общество поощрения художников

      от ученика Императорской Академии художеств

      Тараса Шевченка

      Прошение

      Будучи покровительствуемый Обществом поощрения художников в продолжение нескольких лет, и средствами которого по мере моих способностей образовался в избранном мною художестве, и получивши за первый опыт в живописи лестное для меня одобрение, решился вторично прибегнуть с покорнейшею моею просьбою.

      В пределах моей родины Южной России уцелели до сего времени многие следы вековых потрясений, испытанных некогда этим краем в беспрерывной борьбе за веру и независимость с иноплеменными хищными соседями. Там в памяти народной живы еще бесчисленные поэтические предания старины, свидетельствующие о доблестных подвигах предков; там разнообразные красоты природы или особенность местных нравов и обычаев, издревле перешедших к потомкам, на каждом почти шагу останавливают внимание. Желая более сделать известными достопримечательности родины моей, богатой воспоминаниями историческими и резко отличающейся от других народным бытом настоящего времени, я предпринял издание, названное мною «Живописная Украина», которое разделяю на три следующие