Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 1. 1839–1857. Группа авторов

что Вы себя знаете: остается не лелеять признанную слабость, а вооружиться против нее. Орудия: вера, полезные занятия и общество чистое, святое, изящное. Отчего Вы всегда упоминаете о Мосевке? Скажите, не называет ли Вам совесть и других мест, где Вы малодушно увлекались недостойным и недостойными? Не сердитесь на вечные мои проповеди, я Вас слишком искренно люблю, чтобы не говорить Вам правды. Но простите, вот Вам письмо от Федора, которое у меня залежалось. Да будет в душе Вашей свет, дарованный свыше. Аминь.

      В. Репнина.

      48. В. М. Рєпніної до Т. Г. Шевченка

      22 вересня 1844. Яготин

      22 сентября 1844 года.

      Несколько дней тому назад я получила от Закревских через Марию Даниловну Селецкую 3 гравюры. Честь и слава, добрый труженик, да благословит Господь Ваш подвиг.

      Сегодня получила маленькое письмецо Ваше, за которое благодарю. Больно мне, что так часто покушаются люди пошатнуть в Вас веру в доброе и светлое: не дай Бог, чтобы им удалось!

      На будущей неделе ожидаем Алек[сея] Вас[ильевича]. С ним буду говорить об Вас и буду писать подробно.

      Прощайте, добрый поэт, не покидайте ни пера, ни кисти, идите чистой, святой тропой, и да осенит Вас благодать Господа и Спасителя нашего.

      Вам искренно преданная Варвара Репнина.

      На четвертій сторінці:

      Милостивому государю

      Тарасу Григорьевичу

      Шевченке

      в Академию Художеств

      в Петербурге.

      49. Т. Г. Шевченка до М. А. Цертелєва

      23 вересня 1844. С.-Петербург

      Князю мій сіятельний!

      Якби мені Бог поміг докончить те, що я тепер зачав, то тойді склав би руки та й у домовину. Було б з мене: не забула б Україна мене мізерного. Так ось що! зачав-то я зачав, а вже кончу, не знаю як, бо без людей і грошей не втну нічого. Та здається, що ще ніхто нічого не зробив без цього товариства. На те вони люди, на те вони гроші, будьте ласкаві, помагайте мені, ви маєте і силу, і славу, і любите ту країну, що я тепер заходився рисовать. Ось як я її рисую. Спершу види, чи то історією, чи то красотою прикметні, вдруге, народний бит так, як він тепер єсть, втретє, історію, все те, що робилося на нашій Україні колись-то. Тепер уже три картини готові, а ще три вийдуть к Новому року. Посилаю вам оці три і вельми прошу: наберіть мені субскрибентів у Харкові, коли вам Бог поможе, і шліть до мене з грішми за квит[к]ами і картинами. За 6-ть картин три карбованці. Спасибі, сіятельний наш генерал-губернатор узявся мені помагать. Та ще як ваша мость та інші добрі люди скинуться та поможуть, то тойді оживе наша країна хоч на папері. Шлю вам оці три картини і квит на шталт, а ви, якщо там зберете, то шліть до мене в С.-П.бург, в Академію художеств, на ім’я Тараса Григоровича Шевченка. На той рік, як доживемо, то, дасть Бог, побачимось, я буду в вашому Харкові. А поки що прийміть милостиво мою просьбу і не осудіть

      щиро почитаючого вас

      Тараса Шевченка.

      С.-П.бург,

      1844,

      сентября 23.