На березі Хозарського моря. Ясмина Михайлович

веде з Баку до Гобустана, пролягає берегом Каспійського, вірніше, Хозарського моря. Варто виїхати з столиці Азербайджану і рушити на південь – краєвид стає специфічним і пустельним. Біляво-срібляста земля має текстуру сірого шовку. Це колишнє дно Каспійського моря, що перетворилось на узбережжя. Мільйони років це море спадало й прибувало, було солоним, тоді солодким – узялася ж звідкись назва «Каспійське озеро». Скрізь довкола – свердловини нафти, схожі на сербські колодязі. Вони схожі на птахів, що невпинно нагинаються і клюють нафту.

      Лише в Азербайджані я усвідомила, що все-таки означає той значок бензозаправок «Шел» – розкішна, схожа на віяло, мушля. Є нафта зі скам’янілого дерева, а є нафта зі скам’янілих мушель. Азербайджанську нафту на землі й на морі роблять виключно з мушель. Мушлі, доки живі, є делікатесом, а коли хворіють – дають перлини, коли ж гинуть і випадають в осад – творять «чорне золото». Ця дорогоцінна істота з твердим панциром і трепетним тільцем здатна у будь-якому вигляді дарувати користь.

      Берег та пляж Каспійського моря ані на дрібку не складаються з піску! Усе, по чому ви ходите, – то мушлі. Азербайджанська нафта, котру видобувають на платформах у морі і за допомогою насосів на землі – уся з давно мертвих мушель. Наша Ангеліна розповіла, що в Баку віддавна існує спеціальний інститут нафти. Я дуже по-жіночому зауважила, що можна було б відкрити нафтовий СПА-центр, на що Ангеліна лише таємниче посміхнулася. Вже наступного дня ми четверо отримали від неї на подарунок дивовижні «хозарські» косметичні набори з нафти, вулканічних грязей і перемелених мушель! Креми й маски для обличчя, пілінг для тіла, гелі для ванни, і все те – made in Azerbaijan.

      Назва «Гобустан» означає «край ярів». Колодязь. Хай там як, перед нами буквально ні з чого виникли дві гігантські рівнини, немов якась світова геологічна платформа. Вони переливалися на сонці і нагадували космодроми для НЛО. У нас одразу ж заклало вуха, як при злітанні чи приземленні літака, хоча ми були все ще на узбережжі, яке в Азербайджані знаходиться в низині. Каспійське море тут – на 27 метрів нижче, ніж інші моря світу.

      Я подумала: якщо й існує таємнича фата-моргана – то це саме ота, звукогравітаційна фата-моргана. Між тим жодної помилки не було. Перед нами лежав Гобустан. Місце геологічної та цивілізаційної величі.

      І він вібрував своїми частотами…

* * *

      Гобустан – це територія геологічних видовищ. З його печерами, камінням, різноманіттям витесаних у скелях палеолітичних малюнків. Шмаганий суховіями, уражений ерозією, випалений гарячим сонцем, він є ще й кліматичним раритетом. Цей драматичний пейзаж збудливого пекла вкупі з картинами доісторичних людей – ми прозвали їх гобустанцями – із зображеннями їхніх човнів, тварин, на яких вони полювали, з примітивними зображеннями їх самих дарує відвідувачеві цих мегалітних інсталяцій відчуття космічної ексклюзивності.

      Хвилювання, що його я відчула у Гобустані, складно з чимось порівняти. Справді, мало є у світі місць, де можна спостерігати тандем