Пригоди «Сліпучого». Джек Лондон

не можна вгадати!..

      Раптом Джо схаменувся… Оце так! Ладненького він добрав способу вивчати історію!

      Він знову зосередив пильну увагу на книжці.

      «Зараз по тому, як набули чинності Драконові закони…», – тричі перечитав він цю фразу й аж тоді пригадав, що так-таки нічого ще не довідався про те, які вони саме, ті закони…

      У двері постукали, але він завзято шарудів, перегортаючи сторінки, й не озивався. Постукали знову, й з-поза дверей учувся тоненький Бессін голосочок:

      – Джо, любий!..

      – Чого тобі треба? – і не чекаючи на відповідь, додав враз. – Не можна! Мені часу бракує!..

      – Я хотіла довідатися, чи не змогла б я чим стати тобі в пригоді… – благально линуло з-за дверей. – Адже я вже скінчила все й гадала…

      – Ну, звісно, ти вже все скінчила!.. – пробурмотів він. – Адже ти завжди вчасно з усім упораєшся!..

      Джо охопив голову обома руками, щоб не відривати очей од книжки. Але ця маска там, на стільці, просто таки дражнила його.

      Що пильніше силкувався він зосередити думки на історичних подіях, то настирливіше вдиралася у мозок ота нахаба маска, а разом із нею і всі бейсбольні партії, де вона відігравала свою роль.

      – Нічого інакше не вдієш!.. – Він обережненько поклав підручника обкладинкою догори на бюро, пішов до стільця, де лежали маска й рукавиця, і так рішуче замірився на них та жбурнув під ліжко, що маска, миттю діставши стіни, аж відскочила від неї.

      «Зараз по тому, як набули чинности Драконові закони, між Атенами й Меґарою спалахнула війна…»

      «Маска відскочила від стінки… Цікаво, де ж воно саме? Чи не викотилася знову на видне?.. Подивитися б!.. Ні, ні, Джо цього не зробить… Це не обходить його, бо не стосується до історії!.. Ну, а таки…»

      Він поглянув поверх сторінок… Отже, він так і знав, що вона визирає з-під ліжка… Ні, так не можна. Доки ця маска бовванітиме тут на очах, йому несила вчитися!..

      Джо підвівся, витяг маску з-попід ліжка, одніс до гардероба, засунув туди й замкнув там.

      – Ну, теперечки на цій справі поставлено хрестика! Можна взятися й до науки!..

      Він знову сів до столу.

      «Зараз по тому, як набули чинності Драконові закони, між Атенами та Меґарою спалахнула війна, бо обидві республіки хотіли володіти островом Саламіном…»

      Це гаразд, але якби ж то він знав, що то були за закони Драконові.. Допіру увагу його притягло незвичайне якесь м’яко-вогнисте освітлення в кімнаті…

      Що воно за знак? Джо визирнув у вікно. Сонце, заходячи за обрій, довгими променями скоса черкало по низьких літніх хмаринах, і ті паленіли та мінилися теплими пурпурово-рожевими тонами, усе навколо вкриваючи червонастим серпанком.

      З хмарок очі якось самі майнули на землю, на затоку… Западав вечір, і морський вітер ущухав… А з форту Пойнт, поспішаючи використати останні його подихи, плинув якийсь спізнілий рибальський човник, прямуючи до порту. Трохи далі пускало в небо гадючки диму галівне судно, виводячи в море шхуну на три щогли… А ондечки берег Мері Каунті. Лінія обрію вже