Українські прислів’я і приказки. Отсутствует

так коржа!

      – … як спечемо, так і дамо.

      Таке уїдливе.

      Не стій над моєю душею.

      Та вже сиди, не сиди, то нічого не випросиш.

      За людьми і хата згорить (докучають).

      Оце! неначе та орда.

      Приший хвіст!

      Приший кобилі хвіст!

      – … а в кобили і свій є.

      – … як обернеться, то далеко опинишся.

      Ходить, як корова за телям.

      – … як теля за коровою.

      Як хвостик, позаду бігає.

      Хвостиком біга.

      Причепилась, як хвіст.

      Стримлять, як більма на очах.

      Без Гриця і вода не освятиться.

      Де не посій, там вродиться.

      Тебе де не посій, то вродишся.

      Ти вродишся там, де тебе не посіяно.

      Кинь мене, Боже, де мене не треба.

      І чого б я ліз туди, куди не треба.

      Не лазь там, де тебе не треба, – так тобі і треба.

      Злість

      На кого злість лізе – гірш ножа ріже.

      Лучче злосливому шнурок на шию заложити, ніж бідних людей правдивих зводити.

      За лучину знайде причину.

      Не з сива, не з дива.

      Відхрестишся від дідька, а збудешся гріха.

      Як гріх на душі! Куди ти, обмано, лізеш! Геть, сатано!

      Відчепись без шага!

      Візьміть відчіпного.

      Відчепись від мене – глянь на Бога.

      Нападись на кого богатшого.

      – … то і шага дасть.

      – … чи не дасть хто копійки, або шага.

      Відчепися напаснику, я не була на празнику.

      Від чорта відхрестишся, відмолишся, а від нього, дурня, і ломакою не відіб'єшся.

      Ані від нього відмолитися, ані відхреститися.

      Нехай тобі сто чортів.

      – … і сіра свитка.

      Нехай сто бісів твоїй матері.

      Пусти чорта в хату, то він і на піч залізе.

      І ладаном не викуриш.

      На твоє лихо зроблю.

      Зроблю тобі на злість.

      Плюнь на мару!

      На злість моїй жінці, нехай мене б'ють.

      Коли моя жінка така, то нехай свині борошно їдять.

      – … жінка – шельма, так нехай свині муку їдять.

      Піду до церкви, але не буду молитися.

      Піду вже, тату, до церкви, але чорта з'їси, щоб я Богу молився.

      Господарська курка, комірницькій корові ногу переломила.

      Не міг по коневі, то по голоблях.

      Як нема на кого, то на жінку.

      Хто винен? – Невістка! – Та невістки дома нема. – Так плахта її дома.

      – Не невістка, так невістчина плахта.

      – Невістчина і плахта шкоду робить, бо невістки дома нема.

      – Е, ніхто не зробив!… Он невістчина плахта висить – то вона зробила.

      На того вина, кого в дома нема.

      Негаразд – жінка ледащо: не зварить, не спече, коли нема що.

      Нічим вовкові блювати, так ликом.

      Нічим не візьмеш, так і клоччям.

      Як на злість.

      Як на ту шкоду.

      Так робиш, як мені на злість.

      Або