Мобі Дік, або Білий кит. Герман Мелвіл
Читать онлайн.| Название | Мобі Дік, або Білий кит |
|---|---|
| Автор произведения | Герман Мелвіл |
| Жанр | Морские приключения |
| Серия | |
| Издательство | Морские приключения |
| Год выпуска | 0 |
| isbn | 978-966-03-4581-2 |
«Кит – це ссавець, який не має задніх кінцівок».[44]
«На сорок градусів південніше ми побачили кашалотів, але не починали полювання до 1-го травня, коли море просто кишіло ними».
«У глибині підводній миготіли,
у грі веселій та у лютій битві,
морські створіння різних барв і форм,
яким немає назви в нашій мові,
яких ніхто із моряків не бачив, —
від страховидного Левіафана
до найдрібніших, наче комашня,
що мерехтить у кожній краплі моря.
За покликом таємного чуття
Вони свій шлях знаходять в океані,
У моторошній та безладній пустці,
Де щохвилини їх чекає смерть —
Кити, акули та підводні змії,
Озброєні пилою і мечем
І рогами та іклами кривими».[45]
«Володаря риб ми шануємо дуже.
Чи штиль, а чи буря – йому все байдуже!
В Атлантиці всій – від краю до краю —
Такого кита не було і немає.
Рибини такої, кажуть люди,
У світі цім не було й не буде!»[46]
«Літа 1690 кілька чоловік стояли на високому пагорбі і дивилися, як кити виграють та пускають фонтани; і один чоловік мовив, показуючи рукою на морський простір: це зелені лани, де діти наших онуків добуватимуть свій хліб».[47]
«Я збудував оселю для себе й Сюзанни і замість готичного склепіння брами прилаштував щелепу кита».
«Вона прийшла до мене порадитися щодо пам'ятника чоловікові, якого вона кохала в юні роки і якого років сорок тому вбив кит у Тихому океані».
«Ні, сер, це Справжній кит, – відповів Том, – я бачив його фонтан; він випустив у небо дві веселки, такі гарні, що замилують око будь-якого християнина. Ця тварина повна лою, наче діжка із спермацетом».[48]
«Нам подали різні газети, і, переглядаючи берлінські театральні новини, ми дізналися, що там виходять на сцену морські страховиська і кити».[49]
«Заради бога, містере Чейс! Що трапилося?» – Я відповів: «Корабель налетів на кита, і в корпусі пробоїна».
«Матрос стояв на високій щоглі,
І дужчав вітер нічний,
І місяць зорив ясний:
Мов синій фосфор, сяяв слід