Мобі Дік, або Білий кит. Герман Мелвіл

Філологічні нотатки, 1688

      «Кити в морях слухають голос Божий».

Буквар, виданий у Новій Англії

      «Тут ми також побачили неймовірну кількість великих китів, яких у Південних морях стільки, що можна сказати, припадає десь по сотні на кожного, який мешкає в північних водах».

Капітан Каулі. «Навколосвітня подорож»,1729р. від Р. X.

      «…а дихання кита часто має дуже різкий запах, від якого може запаморочитися голова».[32]

Уллоа. «Південна Америка»

      «А турбуватись про спідницю нижню

      нехай візьмуться п'ятдесят сильфід.

      Бувало, що і цю фортецю брали,

      Хоч стіни – із китового ребра».[33]

«Викрадення кучерика»

      «Якщо ми порівняємо розміри наземних тварин і тих, що живуть у підводній глибині, ми побачимо, що розміри перших просто мізерні. Без сумніву, кит – найбільше із божих створінь».[34]

Голдсміт. «Природознавство»

      «Коли б вам зараз спало на думку писати казки для дрібних риб, вони б розмовляли у вашій книзі мовою гігантських китів».[35]

Голдсміт – Джонсону

      «Надвечір ми побачили якусь річ, яка спершу здалася нам скелею; та потім з'ясувалося, що то був мертвий кит, якого вбили якісь азіати і тепер тягнули його до берега. Мабуть, вони хотіли сховатися за тушею, щоб ми їх не помітили».[36]

Кук. «Подорожі»

      «На більших китів вони насмілюються нападати нечасто. Деякі кити навіюють на них такий жах, що вони стережуться навіть вимовляти в морі їхні імена і возять із собою у вельботах гній, вапно, ялівець і таке інше, щоб їх відлякувати».

Уго фон Троїль. «Листи про плавання Бенкса і Солендера до Ісландії у 1772 p.».

      «Спермацетовий кит, якого відкрили мешканці Нентакету, – люта і спритна істота; він вимагає від рибалок неабиякої майстерності й сміливості».[37]

Томас Джефферсон. Листи до французького міністра про імпорт китового жиру, 1778р.

      «Але скажіть, на бога, що у світі може до нього дорівнятися?»[38]

Едмунд Берк. Згадка в парламентській промові про китобійний промисел Нентакету

      «Іспанія, цей велетенський кит, викинутий на берег Південно-Західної Європи».

Едмунд Берк (Десь)

      «Десяте джерело законного королівського прибутку, зумовлене, напевно, тією обставиною, що король оберігає і захищає моря від піратів і розбійників, – це його право на королівську рибу, якою вважаються кит і осетер. Викинуті на берег або виловлені неподалік від нього, вони вважаються королівською власністю».[39]

Блекстон

      «І знов

      Усі готові битися до смерті,

      І звів над головою лютий Родмонд

      Гарпун

32

«Південна Америка» – книга іспанського ученого і мандрівника Антоніо де Уллоа (1716—1795).

33

«Викрадення кучерика» – поема англійського поета Олександра Поупа (1688—1774).

34

Голдсміт Олівер (1728—1774) – англійський письменник, автор романів, поем, драм, а також компілятивних праць із історії та географії, зокрема «Історії землі і одушевленої природи».

35

Джонсон, Семюел (1700—1784) – відомий автор тлумачного англійського словника, літератор і критик.

36

«Подорожі» («Подорож по Тихому океану») – книга знаменитого англійського мореплавця Джемса Кука (1728—1779).

37

Джефферсон, Томас (1743—1826) – видатний американський політичний діяч епохи Просвітництва, третій президент США; у 1785—1789 pp. був послом США у Франції. Цитована записка належить до 1788 р.

38

Берк, Едмунд (1728—1797) – англійський парламентський діяч і політичний письменник.

39

Блекстон, Уїльям (1723—1780) – відомий англійський юрист, автор «Коментарів до законів Англії» (1765—1769). Див. прим, до с 395.