Мобі Дік, або Білий кит. Герман Мелвіл

прислужитися людству, то меншу подяку отримаєте. О, коли б я міг звільнити для вас Гемптон-Корт[7] чи палац Тюїльрі[8]! Утім, мерщій осушіть свої сльози і підведіть голову, зберіться на силі! Вище, вище, аж на саму верхівку грот-щогли! Адже ваші товариші, які вас випередили, очистять для вас семиярусне небо, турнувши геть тих блаженних – Гавриїла, Михайла і Рафаїла[9]. Тут ми чаркуємося хіба що розбитими серцями, а там ви зможете стулити докупи кубки, які не б'ються!»

      Витяги

      «І створив Господь великих китів».

Буття

      «Левіафан по собі залишає світлу стежку; глибінь стає, мов сива голова».

Іов

      «І наказав Господь великій рибі, щоб вона проглинула Йону».

Йона

      «Там кораблі проходять; там цей Левіафан, якого Ти створив, щоб ним бавитися».

Псалми

      «Того дня Господь скарає Своїм мечем, твердим, великим і потужним, левіафана, швидкого змія, левіафана, верткого змія, і вб'є потвору, що в морі».

Ісая

      «І хоч би яка річ опинилася в прірві пащеки цього чудища – звір, корабель чи камінь, – вона вмить зникає в його велетенській смердючій горлянці і гине в чорній безодні його черева».[10]

«Морали» Плутарха в перекладі Холланда

      «В Індійському морі є величезні, найбільші риби з усіх, що є в світі; а серед них – Кити, чи Водокрути, що звуться Balaene, і завдовжки вони в чотири акри, або арпани, землі».

Пліній у перекладі Холланда

      «Ми і двох днів не провели в подорожі, коли раптом на світанку побачили безліч китів та інших морських чудовиськ. Один із них був справді величезним. Він наблизився до нас, роззявивши пащеку, здіймаючи хвилі і піну поперед себе».[11]

«Правдива історія» Лукіана в перекладі Тука

      «Він приїхав у наші краї ще й для того, щоб полювати тут на китів, бо ікла цих тварин – дуже цінна кістка, і її зразки він привіз у подарунок королю. Проте найбільших китів можна вполювати біля берегів його рідної країни; одні з них мають сорок вісім, інші – п'ятдесят ярдів завдовжки. Він каже, що він, і з ним іще п'ять чоловік, убили по шістдесят китів за два дні».[12]

Розповідь Отара, або Октгера, записана з його слів королем Альфредом у рік від Різдва Христового 890

      «І тоді як усе на світі, бодай то жива істота чи корабель, потрапивши в жахливу безодню, якою є горлянка цього страховиська (кита), вмить загине і зникне назавжди, морський пічкур ховається там і спить у безпеці».[13]

Монтень. «Апологія Реймонда Себона»

      «Тікаймо! Щоб я з цього місця не зійшов, якщо це не Левіафан, якого славний пророк Мойсей описав у житії святого Іова».[14]

Рабле

      «Печінку цього

7

Гемптон-Корт – музей поблизу Лондона, де знаходився палац англійських королів.

8

Тюїльрі – резиденція французьких королів у Парижі.

9

Гавриїл, Михайло, Рафаїл – в християнській міфології три архангели.

10

Холланд, Філемон – автор перекладів на англійську мову «Моралій» старогрецького письменника і філософа Плутарха (близько 46—126) і «Природної історії в 37 книгах» давньоримського ученого і письменника Плінія Старшого (23—79 н. е.).

11

«Правдива історія» – фантастичний опис подорожі, приписуваний старогрецькому письменнику Лукіану (II ст. н. е.).

12

Розповідь Октгера – є уривком з докладних географічних коментарів, якими англосакський король Альфред Великий (848—899) наділив свій переклад латинської «Історії» історіографа і теолога V ст. Павла Орозія.

13

«Апологія Реймонда Себона» – розділ XII другого тому «Дослідів» французького письменника і філософа Мішеля де Монтеня (1533—1592).

14

«Тікаймо! Щоб я з цього місця не зійшов…» – цитата з книги «Гаргантюа і Пантагрюель» Франсуа Рабле (1494—1553).