Спотикаючись об щастя. Позитивна психологія. Дэниел Гилберт

фраза: постійне сьогодення! Щось є в ній химерне та сюрреалістичне – довічне ув’язнення в одній миті, у пастці вічного зараз, у світі без кінця, в часі без згодом. Подібне існування більшості з нас уявити важко, бо воно чуже нашому буттю. Нам кортить позбутися цієї халепи – прикрої, рідкісної, химерної аберації[34] внаслідок травматичного ураження голови. Але насправді таке незвичайне існування – норма, і це ми – виняток. Перші кілька сотень мільйонів років після появи мозок перебував у постійному сьогоденні, і в більшості живих істот так залишається й досі. Але не у вас і не в мене, бо два-три мільйони років тому наші предки розпочали велику втечу з тут і зараз. І транспортом для втечі стала дуже специфічна маса сірої тканини – ніжний зморшкуватий додаток до основної маси мозку. Лобова частка – остання частина в еволюції мозку, що найповільніше дозріває та першою занепадає в старості. Це машина часу, яка дозволяє нам звільняти сьогодення й завчасно передбачати майбутнє. У жодної іншої тварини немає такої лобової частки. І тому ми – єдині тварини, які так уявляють майбутнє. І хоча історія лобової частки пояснює нам, як люди мислять про уявне завтра, вона не каже, чому й нащо це відбувається.

      Мінливість долі

      Наприкінці 1960-х років гарвардський викладач психології почав приймати ЛСД, відмовився від посади (не без заохочення адміністрації), подався до Індії, познайомився з гуру[35] і, повернувшись, написав популярну книжку «Бути тут і зараз», основна думка якої міститься в її назві[36]. Колишній викладач запевняв, що, аби знайти ключ до щастя, досконалості й просвітлення, слід припинити так багато думати про майбутнє.

      Невже для того, щоб навчитися не думати про майбутнє, варто було їхати до Індії й витрачати там час, гроші та мозкові клітини? Бо кожний, хто намагався навчитися медитації, знає, що не думати про майбутнє – завдання набагато складніше, ніж викладати психологію. Щоб не думати про майбутнє, слід переконати лобову частку не робити те, для чого вона існує, а вона, як наше серце, якому раптом наказали б не битися, цьому опирається. На відміну від N. N., більшість із нас не докладає зусиль, щоб мислити про майбутнє, бо ментальне[37] моделювання майбутнього в нашій свідомості триває постійно і довільно, залучаючи всі закутки нашого розуму. Коли людей просять повідомляти, скільки вони думають про минуле, сьогодення й майбутнє, вони відповідають, що найчастіше міркують про майбутнє[38]. Коли дослідники підраховують події в плині свідомості пересічної людини, виявляється, що близько 12 % повсякденних думок – про майбутнє[39]. Тобто на кожні вісім годин мислення припадає одна година думання про те, що ще має статися. Якби ви одну годину з восьми жили в моєму штаті, мали б платити податки, адже кожен із нас цілком реально частково мешкає в майбутньому.

      Чому ж ми не можемо перебувати тут і зараз? Чому в нас не виходить те, що легко робить золота рибка? Чому мозок так наполегливо переносить нас у майбутнє, якщо й сьогодні

34

Аберація – хибність, відхилення від істини, спотворення, омана. (Прим. ред.)

35

Гуру, ґуру – в індуїзмі, сикхізмі, а також буддизмі та нових релігійних ученнях – духовний наставник, учитель. (Прим. ред.)

36

R. Dass, Be Here Now (New York: Crown, 1971).

37

Ментальний – належний до сфери мислення. (Прим. ред.)

38

L. A. Jason et al., «Time Orientation: Past, Present, and Future Perceptions», Psychological Reports 64: 1199—1205 (1989).

39

E. Klinger and W. M. Cox, «Dimensions of Thought Flow in Everyday Life», Imagination, Cognition, and Personality 72: 105—128 (1987—1988); а також E. Klinger, «On Living Tomorrow Today: The Quality of Inner Life as a Function of Goal Expectations», у вид.: Psychology of Future Orientation, ed. Z. Zaleski (Lublin, Poland: Towarzystwo Naukowe KUL, 1994).