Зачарована Десна (збірник). Олександр Довженко

восковою рукою за бабусину спідницю, лежала верхня половинка її білявої онуки, дівчинки років п'яти…

      1/IV[19]42

      …Німці розстрілюють за всяку дурницю. Це провести красною ниткою через картину. Поки везли стріляти дітей, вони позамерзали. Тоді їх повикидали (у Гадячі) у рівчак.

      Характерний наказ німців – видавати комуністів і прибічників партизанів…

      От часи! Мимоволі згадується епоха Богдана і Запорожжя.

      Під виглядом весняної посівної забирають у селян все зерно до колгоспних зерносховищ. Вивозять до Німеччини.

      Абсолютно не рахуються з величиною колгоспу і накладають жахливі податки.

      Все: кури, поросята – на обліку.

      Коло села табір полонених, табір смерті. Б'ють баб, що приносять їсти, і кидають за колючий дріт. Так, тітку Уляну наздогнали і трохи не вбили. З Харкова розбігається народ. Везе отак жінка діток у саночках з Харкова до села. До дітей – а діти замерзли.

      Полонені – це люде, що втратили людську подобу. Їм кидають дохлих коней. Вони їх розривають зубами. Тиф.

      Нічого. Все одно ні один фашист звідси живим не вийде.

      В Липовецькому районі гітлерівці розстріляли 480 душевнохворих у лікарні.

      В селі ніхто на зборах не міг бути обраним у президію. Ніхто не згодився бути старостою. Призначили полоумного.

      Німці переконують всіх, що вони прийшли остаточно.

      Кличка «Іван» для всіх.

      Німці грабують одне село і роздають другому.

      Влада: староста села, старшина колгоспу, поліція.

      Повертаються куркулі.

      Прийшов Жеривіл.

      Категорії працюючих:

      1) од почуття страху,

      2) добровільно, ворожі нам елементи.

      Німець:

      – Кажи: ти за кого – за Гітлера чи за Сталіна?

      – Хоть убийте мене, я за Сталіна! – одповіла жінка.

      Націоналіст запропонував жінці після зборів заспівати українську пісню.

      – Іди ти к чортовій матері. У мене муж у Красній Армії десь бореться і діти пухнуть з голоду, а тобі пісень хочеться […]

      Баба Вівдя: «Кажуть, у Єрусалимі одкрилась дірка в небі і звідти голос Божий, неначе по радіо, щодня каже: «Молітесь хоч раз у день, і тоді буде щастя і погинуть німці».

      На конференції вчителів у Томашківці було сказано, що вчителі, народжені по сімнадцятім році, мусять усі хреститися. У Нікополі всіх учителів піп окропив святою водою.

      Зайшли фашисти у двір до колгоспника Затуливітра і, замкнувши хату, спалили всю родину.

      Молодих мужчин уже мобілізують ніби для війни проти Англії.

      Два поранених бійці, блукаючи в крові і горі, зайшли чи, мо', залізли рачки через леваду і городи до одної старої жінки переховатися од смерті й води напитись. Та там і залишились. Напоїла, нагодувала, і рани обмила, і чистими хустками перев'язала чи, мо', порізавши сорочку, що приготувала на смерть. Приходили часом сусідки. Одна глечик молока, друга крашанок десяток,