Зачарована Десна (збірник). Олександр Довженко

очі і т. д.

      – Не скажу.

      Не сказав ні слова.

      Остап мій, Остап мій… Ти невмирущий.

      – Виколете очі, обрубаєте руки і т. п. Це єдине, що ви можете зі мною зробити.

      – Я сміюся над вами.

      – Ви можете у мене одняти життя. Але я уже безсмертний. Я сміюся над вами. Душа моя вільна од вас. Її ви не купите і не звоюєте.

      По всій картині німці мусять, крім вбивств, обов'язково їсти. Нашестя пацюків і мишей. Це злидні. Це викликає у жінок наших огиду і презирство.

      Можливо, що вони призначили Левка Царя старостою. Левко, правда, одмовлявся, але після сильних побоїв погодився.

      Слід показати учителів і вчительок і, можливо, щось вроді зрадника і шпигуна Любченка.

      Основна ідея – непереможна, незламна сила нашого народу, його непохитний дух, його віра у тимчасовість окупації і його здатність до визвольної боротьби. Себто продовження історії. Розмови (екскурси) історичні зробити обов'язково.

      В режисерському виконанні передбачити й урахувати нову, нетрафаретну механіку вбивства на війні. Автоматичність, так би мовити, неприцільні постріли. Такі ж некартинні, неефектні і падіння убитих. Може, навіть обминути зовсім у фільмі середні та крупні зупинки стрільби і смерті.

      Мина Нечитайло після жахливих катувань звернувся до німців з такими словами: «Плохі ваші діла. Ви діло програли», або: «Пропали ви всі до одного. Хіба це війна? Це не війна. Це безстидство і занепад вашого народу. Стріляйте, вішайте мене, чорт вашу душу бери, я й дивитися на вас не хочу».

      Зробити «очну ставку» Нечитайла, Левка чи ще когось з партизанів чи партизанок з кимсь із близьких, дорогих, рідних – живих, чи мертвих, чи тут не караних, – і повне мовчання і непризнания, невзнавання, що свідчило б про велетенську духовну силу людей: «Не знаю цієї людини, не знаю».

      – Твій син?

      – Не знаю цієї людини.

      – Твій батько?

      – Не знаю цієї людини.

      Кари і страти людей проводилися обов'язково прилюдно. Людей зганяли насильно.

      Хати – доти з ходами сполучень.

      Обов'язково вставити як одне з дійових місць.

      Бійці плакали. Від чого люди плакали? Плач мужчин, плач вночі, плач у полі, плач у хаті. Прийшов до сім'ї (дезертир), сів біля столу й гірко заплакав.

      Плач!

      Ріка. Пливе величезна сила німецьких трупів. Замерзлі трупи.

      Розвалини, ліжко, бій, відпочинок. Ніч. Пожари. Втома. Ліжко біля димаря.

      Заморені, втомлені увійшли бійці (батальйон) до села. На 400 дворів лишилося 5 хат. Решта спалена. Бійці розташувалися навколо димарів. Чомусь були цілі ліжка. Тут і гармонь, і пісні. Холод, запалили вогнища.

      Багато вогнищ. Німці почали обстрілювати. Вибухи серед вогнищ. На вибухи не звертали уваги. Поснули. Вибух – рядом спить людина і не чує.

      Повилізали люде з льоху. Увійшли наші. Жінка запрошує до хати. Відчиняє двері – вибух, двері були заміновані. Чи скриня, чи вікно. Так загибали люде.

      Стрільба без прицілу.

      Смерть без пози (нрзб).

      Таким чином, у картині убивства і вбиті не приймаються