Обре, сховайся добре!. Костянтин Когтянц

Смерть».

      Проте, кинувшись на людину, ведмідь вибіг на освітлене місяцем місце, перед самими вікнами – кроків за п’ятнадцять, і до того ж боком до вікон. А хлопці не спали.

      Три мушкети вдарили разом, – ніби за командою, – і жоден з них не промазав, а дві кулі влучили напрочуд вдало: задні лапи ведмедя неначе надломилися, роз’їхалися, і він міг тільки повзти – перебито хребта. З пащеки била рожева піна – прострелено легені.

      Мисливський досвід підказував – звір усе одно, як вже неживий.

      Але так думали тільки люди.

      Коли два козаки з’явилися на ґанку – Барило зі списом, а Білий із сокирою, – ведмідь перевернувся на бік, схопив передніми лапами велику бурульку, що впала з даху стайні, й метнув з такою силою, що Петро ледве встиг відбити її сокирою.

      – С-сто свічок поставлю апостолові![38]

      Це були останні його слова.

      Драгон дивився на ведмедя, що вже сіпався у конвульсіях, розкрив був рота, щоб розповісти, що чув про ведмедя, який кинув поліно (сам відчував – щось не те) – коли камінь, невеликий, довгастий, влучив Білому просто в скроню.

      І помер Петро Білий.

      На них біг… бігло.

      На перший погляд це нагадувало людину – і статурою, і одягом.

      Тільки голова була чимось середнім між головами собаки та вовка.

      «Песиголовець. Кінокефал».

      Потвора бігла до ґанку, не звертаючи уваги на Драгона, який залишався з флангу.

      Кирин рвонув із-за халяви метального ножа. Ось чого батько вчили, так це метати ножі. У розбійників захисних обладунків немає.

      З вікна вдарив постріл – Адам вистрелив з отаманового бандолета і влучив.

      Драгон побачив, як здригнулося від удару кулі тіло потвори, його власний ніж уп’явся в плече, але здавалося, для песиголовця усе це – іграшки.

      Козак неначе потрапив у жахливий сон: він рвався до друзів, але, здавалося, ледве рухався.

      Барило зробив випад списом. Потвора його відбила.

      У дверях з’явився Перший Адам з двоствольним пістолем в одній руці і короткою шаблею в другій.

      Песиголовець ударив Барила в груди, лезо увійшло по самий держак.

      І помер Барило.

      Адам витяг руку і спокійно – неначе і не лежали на снігу мертві друзі – увігнав кулю монстру точно між очі.

      І, не чекаючи, впаде чи не впаде, з розвороту встромив шаблю у черево.

      З хати донісся якийсь гуркіт.

      – Сті-ій! Адаме!

      Той, не чуючи, чи не бажаючи чути, рибкою стрибнув у двері – і, якимось дивом, ухилився одразу від двох каменів.

      Кирин був уже на ґанку. У кімнаті сухо клацнуло – другий ствол Першого дав осічку.

      І, бачачи поперед себе дві пари жовтих очей, Адам рубонув шаблею – і його обдало чимось теплим.

      Але збоку блимнув чекан – і помер Адам, на козацьке прізвисько Перший.

      Драгон, який був уже в дверях, завив страшніше за будь-якого песиголовця і, вже не чекаючи порятунку – тієї миті козак був

38

Мається на увазі апостол Петро, небесний покровитель Білого.