Фізика. Отсутствует

про стародавні одиниці довжини, зараз ми їх виразили за допомогою одиниці, яку застосовуємо сьогодні, – сантиметра.)

      Ну як, вам подобаються такі «еталони»? Спробуйте, використовуючи лікоть кожного з членів вашої родини (батька, мами, брата або сестри, бабусі і т. д.) для вимірювання, наприклад, довжини стола. Звичайно, ви здогадалися, що значення результатів цих вимірювань різнитимуться і що це дуже й дуже незручно.

      Тут, напевно, ви пригадаєте знаменитий мультфільм про тридцять вісім папуг. Пам’ятаєте, як друзі намагалися визначити довжину удава різними мірками: мавпочками та папугами?

      У Давній Русі для вимірювання довжини теж використовували цікаві одиниці. Порівняно з сучасними одиницями метричної системи значення цих одиниць такі:

      1 вершок = 4,45 см,

      1 аршин = 16 вершків = 71,120 см,

      1 сажень = 3 аршини = 2,1336 м,

      1 верста = 500 сажнів = 1,0668 км.

      У Сполучених Штатах Америки та Великій Британії досить довго були поширені такі міри довжини:

      1 дюйм = 2,54 см,

      1 фут = 12 дюймів = 30,48 см,

      1 ярд = 3 фути = 36 дюймів = 0,9144 м.

      Оскільки у нас застосовується саме метрична система (або, як її зараз називають, SI – Система Інтернаціональна), треба пригадати, як саме вона та, зокрема, її основні одиниці з’явилися.

      Уперше слово «метр» як найменування одиниці довжини застосував Тит Буратіні в книзі «Універсальна міра» в 1675 р. Тоді за одиницю довжини він пропонував узяти довжину нитки маятника, який робить одне коливання за одну секунду (цей маятник так і називають – секундний). Але в ті роки ця міра поширеною так і не стала.

      Наприкінці XVIII ст. в Європі було близько сотні різних «футів», десятки різних «миль», різні «фунти», що дуже заважало торговельним справам. У 1789 р. торговельні центри Франції звернулися до уряду з проханням про введення однакових одиниць вимірювання.

      У 1791 році Національними зборами Франції було створено спеціальну комісію з підготовки нової системи вимірювання. До складу комісії ввійшли П’єр Симон Лаплас, Лагранж, Гаспар Монж та ін.

      Комісія запропонувала за одиницю довжини прийняти довжину, що дорівнює одній десятимільйонній частині чверті довжини Паризького меридіана (або відразу – 1/40000000довжини меридіана). Саме цю одиницю й назвали метром.

      Цікаво, що в головному маніфесті комісії була проголошена така ідея – треба створити нову систему вимірювання:

      1) яка повинна ґрунтуватися на «незмінному прототипі, який взято з природи, щоб її могли взяти всі нації»;

      2) яка побудована на десятковій системі, що відповідає десятковій системі числення і тому спрощує розрахунки.

      (До речі, саме тією комісією було прийняте визначення 1 секунди як 1/86400 частки сонячної доби, а також визначення одиниці маси, про що йтиметься нижче.)

      Для вимірювання довжини дуги меридіана зібралася експедиція, до якої ввійшли астрономи та геодезисти (спеціалісти з вимірювань відстаней та кутів на Землі). Протягом кількох років (з 1792 по 1799 рр.) проводилися вимірювання частини меридіана між Дюнкерком та Барселоною