Фізика. Отсутствует

на увазі так звана стала (максимальна) швидкість падіння до моменту розкриття парашута.

      Досить часто швидкість руху тіл не залишається незмінною – такий рух називають нерівномірним. Для того щоб характеризувати зміну швидкості за певний час, фізики використовують спеціальну фізичну величину – прискорення.

      Можна записати:

      Ця величина теж є векторною; її позначають а . Математично записати визначення прискорення можна так:

      Як фізична величина прискорення вимірюється певними одиницями. Якщо подивитися, наприклад, на словесне визначення прискорення, можна побачити, що при зміні швидкості 1м/с за час 1 с прискорення дорівнює «1 м/с за 1 с», тобто 1м/с².

      Причини зміни швидкості, або інакше – причини появи прискорення, хвилювали дослідників давно, та відповіді на ці питання були знайдені тільки Ньютоном.

      Взаємодія тіл, або… «Сила є!..»

      Слово «сила» ми чуємо й застосовуємо досить часто: і коли говоримо про силу волі, і коли посилаємося на силу звички, і коли скаржимося на те, що витратили на якусь справу багато сил… А хтось іще каже, що в нього «не вистачає сил»; а про когось скажуть: «сила є…», ну і так далі.

      При цьому в таких випадках дуже важко визначити й порівняти ці сили. Однак слово «сила» є ще й одним з найважливіших понять фізики, тому саме як фізичне поняття воно має досить чітко визначений смисл, про що ми зараз і поговоримо.

      Свого часу, коли Ньютон закладав основи класичної механіки, найважливішим науковим фактом стали уявлення про взаємодію тіл. Ідеться про те, що завжди причиною зміни стану якогось тіла, що рухається, є його взаємодія з іншим тілом (тілами). Для того щоб кількісно оцінити міру такої взаємодії, фізики й застосовують таку фізичну величину, як сила (символ цієї величини – р ).

      Ця фізична величина є векторною, тобто такою, яка характеризується і числовим значенням, і напрямком. З тим, що це повинно бути саме так, легко погодитися, якщо подумати про результат дії сил, однакових за значенням, але різних за напрямком. Уявіть собі, що було б, якби земля діяла на вас із силою, що напрямлена не вниз, а вгору!..

      А тепер погляньте довкола себе. Можливо, ви зараз бачите яблуко, яке нерухомо лежить на тарілці, і вам, можливо, здається, що зовсім ніякі тіла на нього не діють? Але це не так! На нього діють тарілка та Земля, а саме яблуко у свою чергу (у відповідь!..) теж діє на ці тіла. Тобто існує важлива особливість, про яку фізики так і говорять: дія одного тіла на інше має характер взаємодії – якщо одне тіло діє на інше, то й інше тіло обов’язково діє на це перше.

      Великий Ньютон відкрив закони, за допомогою яких можна пояснити багато реальних механічних явищ, що відбуваються в природі. Ці закони сформульовані саме для сил. Тепер у сучасних шкільних підручниках знамениті закони Ньютона формулюються дещо інакше, ніж це робив сам учений. А чи не хотіли б ви дізнатися, як вони були записані