Улюблені пісні XX сторіччя. Михайло Маслій

військовослужбовця, перші шкільні шість років навчався у паралельних класах однієї з чортківських шкіл з Ігорем Покладом, батько якого також служив у військовому містечку). На платформі автостанції місцевий поет Борис Демків, який прийшов проводжати юного композитора, дав йому кілька аркушів паперу: «Це вірші. Будеш мати час – почитай, може, щось вибереш для пісні». Лише рушив автобус, Владислав переглянув написане і виокремив для себе вірш «Квіти ромена». Від обласного центру до Чорткова усього 70 кілометрів, але цього часу (як виявилося) цілком достатньо, щоб написати пісню. І не просто пісню – шлягер!

      «Тоді ж проходив конкурс на кращу пісню самодіяльних авторів, – ділився своїми спогадами Борис Демків. – Переможців очікувала одна перша премія, дві – другі, три – треті і п’ятнадцять заохочувальних. Ми з Владиславом були згідні і на заохочувальну розміром в 15 карбованців, за які студент міг тоді місяць прожити. У конкурсі ми зазнали фіаско – її ніхто навіть не згадав… І тут, на щастя, на гастролі до Тернополя приїхала Валя Купріна. Шанс такий прогавити було б гріхом. Ми запропонували їй цю пісню. Минув рік, аж поки я не почув її по радіо…»

      «Хрещеним батьком» пісні став мій товариш з музучилища Петро Панасюк, – зізнавався Владислав Толмачов. – Він був сміливішим і не побоявся (я чомусь ніяк не міг цього зробити) піти за лаштунки до відомої співачки і показати їй пісню. Справді, ми вцілили в «десятку» – це була пісня Валентини Купріної! Більше того, вона сказала Петрові, що хотіла б заспівати під мій акомпанемент. Я ж стояв у фойє і хвилювався. Купріна вийшла з гримерної і сказала: «Молодий чоловіче, зайдіть до мене». Артистці наша пісня сподобалась, вона відразу погодилась взяти її у свій репертуар. Незабаром у музичній програмі «Променя» відбулася радіопрем’єра. Так ми з Борисом Демковим стали відомими людьми…»

      Згодом пісня зазвучала не лише з радіо– та телеефіру, а й повсюди – у концертних залах і на танцювальних майданчиках, у ресторанах і просто на вулицях. У 1968 році фірма «Мелодія» випустила мільйонну «золоту платівку» з «Квітами ромена», а відома чи не на півсоюзу Чортківська кондитерська фабрика на Тернопільщині розробила технологію і почала випускати шоколадні цукерки з назвою «Квіти ромена».

      Наступного року парфуми імені нев’янучого суперхіта з’явилися на Харківській парфумерній фабриці.

      «Це була платівка – міньйон на гнучкій основі, – уточнює Владислав Толмачов. – Але це не зашкодило їй стати «золотою». Я ж мав проблеми: знайомі, друзі й колеги просили подарувати дефіцитну платівку. Надсилав я їх пачками навіть на Урал, звідкіля родом. Якось довелося спеціально йти на прийом до директора київського ЦУМу, щоб просити продати мені як одному з авторів пісні енну кількість платівок з її записом. Він, звичайно, посприяв, але за умови, що я обов’язково виступлю перед працівниками універмагу…»

      Києве мій!

Вірш Дмитра ЛуценкаМузика Ігоря Шамо

      Грає море зелене,

      Тихий день догора.

      Дорогими для мене

      Стали схили Дніпра,

      Де колишуться віти

      Закоханих мрій…

      Як тебе не любити,

      Києве мій!

      Де колишуться віти

      Закоханих мрій…

      Як