Улюблені пісні XX сторіччя. Михайло Маслій

Ладо – лада, в розумінні: коханий – кохана.

      Першими заспівали популярні львівські співаки Тео Мороз і Леся Боровець. Треба визнати, що Тео досить мило картавив, був приємним і шляхетним чоловіком. А ця картавість навіть додала якогось особливого шарму пісні. Потім з Янівським ми написали для нього «Сиве крило», яку він співав також з Лесею Боровець. Досить швидко «Гуси-лебеді» перелетіли океан і зазвучали на Американському континенті: у США та Канаді, а невдовзі повсюдно у тих світах, де живуть українці. Значить, вартувала того!»

      «Богдан Янівський довіряв мені всі свої прем’єрні пісні, – каже співачка Леся Боровець. – У нього саме почався досить плідний період співпраці з його тезкою Богданом Стельмахом. Пісні народжувалися в них, немов гриби після дощу: одна краща іншої! «Не забудь», «Є на світі казка», «Сум Афродіти», «Верховинська колискова», «Гуси – лебеді», «Калини квіт», «Сиве крило»… Склалися у мене досить приязні стосунки й з Богданом Стельмахом, надзвичайно талановитим і обдарованим поетом. Йому вдавалося бути піснетворцем разом з Мирославом Скориком, Володимиром Івасюком, Ігорем Білозіром, звісно, й з Богданом Янівським. Жодного промаху, всі пісні геніальні, всі стали шлягерами. Треба сказати, що упродовж багатьох десятків років моїм голосом звучали пісні Стельмаха – Янівського у виставах львівського театру Марії Заньковецької, адже не таємницею є те, що обидва досить плідно співпрацювали з різними українськими театрами, зокрема з нашими заньківчанами. Серед пісень, які написали два Богдани – Янівський та Стельмах, багато було дуетних, тому мені доводилося їх співати з різними львівськими виконавцями. Варто визнати, що від цього ті твори лише вигравали. «Гуси – лебеді» я співала з обдарованим солістом львівської філармонії, на жаль, давно уже покійним Тео Морозом. «Не забудь» співала з В’ячеславом Соколовим, «Сиве крило» – з Ігорем Левенцем».

      Два кольори

Вірш Дмитра ПавличкаМузика Олександра БілашаАранжування Едварда Раковича.

      Як я малим збирався навесні

      Піти у світ незнаними шляхами,

      Сорочку мати вишила мені

      Червоними і чорними,

      Червоними і чорними нитками.

      Приспів:

      Два кольори мої, два кольори,

      Оба на полотні, в душі моїй оба,

      Два кольори мої, два кольори:

      Червоне – то любов, а чорне – то журба.

      Мене водило в безвісті життя,

      Та я вертався на свої пороги,

      Переплелись, як мамине шиття,

      Щасливі і сумні мої,

      Щасливі і сумні мої дороги.

      Приспів.

      Мені війнула в очі сивина,

      Та я нічого не везу додому,

      Лиш згорточок старого полотна

      І вишите моє життя,

      І вишите моє життя на ньому.

      Приспів.

      Високосний 1964 рік. 29 лютого. Київ. З’їзд комсомолу України. Серед обраних у Верховній Раді УРСР (тоді парламентську залу використовували для компартійних та молодіжних