Шопоголік на Мангеттені. Софи Кинселла

просто пронизує моє обличчя.

      – Ну… не те щоб, – стенаю я плечима. – Тобто… це, звісно, мав бути відпочинок, але коли все так важливо…

      – Я не про зустріч, – каже сміючись Алісія. – Я про сам замір. Про Нью-Йорк.

      Я розтуляю рота, щоб відповісти, і безпорадно стуляю його. Який ще Нью-Йорк?

      Немов хижак, що відчув слабкість жертви, вона нахиляється до мене з легенькою зловтішною посмішкою на губах.

      – Ти ж знаєш, Ребекко, ти ж не можеш не знати, що Люк збирається переїжджати до Нью-Йорка?

      Я не можу поворухнутися, геть шокована. Люк переїжджає до Нью-Йорка. То ось чим він так захоплений! Він переїжджає до Нью-Йорка. Але… але чому він і слова не сказав мені?

      Обличчя в мене спалахує, і я відчуваю, як жахливо стискаються груди. Люк переїжджає до Нью-Йорка і навіть не розповів мені нічого.

      – Ребекко…

      Я підводжу голову і хутенько натягаю усмішку на обличчя. Я не можу дозволити Алісії зрозуміти, що це все для мене новина. Просто не можу.

      – Ну звісно, я про це знаю, – хрипко кажу я, відкашлюючись. – Мені відомі всі подробиці. А проте… я ніколи прилюдно не обговорюю справ. Значно краще тримати таке при собі, чи не так?

      – Ой, ну звісно ж, – відповідає вона, але з її погляду видно, що я її поки не переконала. – То ти теж туди поїдеш?

      Я дивлюся на неї, губи в мене тремтять, я ніяк не втямлю, що їй відповісти, обличчя червоніє все дужче, аж раптом – дякувати Богу! – якийсь голос позад мене говорить:

      – Ребекка Блумвуд. Посилка для міс Ребекки Блумвуд.

      Я вражено обертаюсь і… просто повірити не можу. Чоловік у формі підходить до стійки, тримаючи мій величезний, напхом напханий пакунок від «Швидкої доставки», який я, щиро кажучи, вже й не сподівалася побачити. Весь мій одяг, нарешті. Моє ретельно дібране вбрання. Сьогодні ввечері я зможу вдягти все, що захочу!

      Але якось… мене це більше не турбує. Я просто хочу кудись податися, побути наодинці й трохи подумати.

      – Це я, – кажу, видушуючи з себе усміх. – Я Ребекка Блумвуд.

      – О, чудово! – відповідає чоловік. – Як усе просто й легко. Будьте ласкаві підписатись отут…

      – Ну, не затримуватиму тебе! – вигукує Алісія, з веселим подивом розглядаючи мій пакунок. – Приємного вам залишку вихідних! Зичу добре відпочити.

      – Дякую, – відказую я. – Так і буде.

      І, ніби в тумані, йду звідти, міцно притискаючи до себе свій одяг.

«Ендвіч-Банк»ВІДДІЛЕННЯ ФУЛГЕМФулгем-роуд, 3Лондон SW6 9JH

      Міс Ребекка Блумвуд

      Берні-роуд, 4, кв. 2

      Лондон SW6 8FD

      Шановна міс Блумвуд!

      Дякую за лист від 4 вересня, адресований «найкращому Сміті у світі», в якому Ви просите його якнайскоріше підвищити Ваш кредитний ліміт, «доки не з’явився той новий дядько».

      Я той новий дядько.

      Зараз я вивчаю всі особисті справи клієнтів і неодмінно зв’яжуся з Вами на Ваш запит.

      З найкращими побажаннями

      Джон Ґейвін

      Директор