Про краснолюдків та сирітку Марисю = O krasnoludkach i sierotce Marysi. Марія Конопницька

напав на комірника за те, що той дав йому, як і іншим, на весь день лише три горошинки, побив його та ще й пішов скаржитись до короля про заподіяну кривду.

      Король відправив його, мовляв, для всіх одне правило, але Підземок ще більш обурився.

      – Якщо так, – каже, – і тут немає для мене справедливості, то я іду на землю. У першої-ліпшої баби знайду кращі харчі, ніж тут, на королівському столі!

      А краснолюдки в сміх:

      – Іди, йди, ненажеро! На один рот буде менше у ці тяжкі часи.

      Бо думали, що це жарти.

      Тоді Підземок:

      – От щоб ви знали – піду!

      А ті знов сміються:

      – А принеси нам вістку про весну, коли ти такий хоробрий.

      – І що, принесу!

      Підперезав ременем жупан, поклав за пазуху сопілку, вклонився королеві, набив люльку і пішов до виходу.

      III

      Уже смеркало, коли Підземок, ставши на краю печери, перевів дух і почав розглядатися довкола.

      Наліво околиця була незаселена, дика. Там стояв чорний бір, на соснах каркали ворони, у балках біліли ще не розталі сніги, брунатний шар мокрої глиці встеляв землю, а від темної стіни дерев, що глухо шуміли, долинав вологий пронизливий гострий подих.

      – Бррр! Зимно! – пробурмотів Підземок і глянув направо.

      Там простягалась до річки весела долина, по якій з дзюрчанням збігали з гір струмки, а кущики свіжої трави силою виривалися з-під землі до світла. Над долиною гасла вечірня заграва.

      Підземок ляснув себе долонею в чоло і вигукнув:

      – Та вже весна!

      Раптом від лісу повіяло крижаним вітром.

      Зіщулився Підземок і каже:

      – І що тут таке – чи це зима, чи весна? Наліво – так, направо – сяк!.. Сам мудрагель Соломон не розбереться в цьому!

      Над ним щось залопотіло.

      «Ага! – думає Підземок. – От зараз і дізнаюся правди. Це або крук, або голуб. Якщо крук – то зима, якщо ж голуб – весна».

      Щойно він подумав про це, аж дивиться, а просто перед ним кружляє кажан.

      – От і будь же тут мудрий! – пробурмотів Підземок і почав крутити головою навсібіч.

      Глянув у долину – а там світ весь білий, наче срібний.

      – Оце воно! – гукнув Підземок. – Тепер я таки дізнаюся правди. Це або сніг, або роса. Якщо сніг – то зима, якщо роса – то весна.

      І почав пильно приглядатися. Але ж, витріщившись щосили, бачить, що це ані сніг, ані роса – лише туман.

      – Тьху! – Сплюнув Підземок, зажурився: що ж його робити?

      Роззирнувся вправо, вліво, і нічого не може придумати.

      Глянув у ліс, а там щось у заростях світиться.

      – О! – зрадів Підземок. – Отепер точно дізнаюся правди! Це або світляк, або ж гнилиця. Як гнилиця – то зима, а як світляк – то весна.

      І відразу ж кинувся бігти до того світла.

      Прибіг, дивиться, а це вовчі очі.

      Підземок страшенно розгнівався і каже:

      – Світиш ти мені – засвічу і я тобі!

      Сказавши це, викресав огню, закурив люльку і, пустивши великий клубок диму,